мовний лікбез (шведсько-англійський)

Sleepwalker ° 07.06.2013 в 12:42

цей текст - розлогий (гігантський) коментар до чудового есе Ігоря Померанцева на сайті Радіо Свобода про особливості англійськоі мови і як вони віддзеркалюють особливості британського способу життя. але я доповнив особливостями іншоі, близькоі мені мови

англійська мова до реформ не готова та й навряд чи іх потребує. все-таки на ній надзвичайно велика відповідальність, тому що ця мова вже належить, грубо кажучи, усьому світові. 

а от цікавий приклад з трохи ближчої до нас півночі. у шведській мові займенник "Ви" зник із вжитку наприкінці 60-х. започаткувала цю міні-реформу, як не дивно, одна особа, що не має стосунку до лінгвістики. це був професор нейробіолог Брур Рексед. у 1967 році, коли його було призначено головою Управління охорони здоров'я та соціального забезпечення, він виступав із промовою перед усім штатом управління, де наголосив, що до кожного буде звертатися на "ти" (du) і чекає цього ж і від своїх підлеглих.

треба зауважити, що звернення до будь-якої особи у Швеції було надзвичайно формальним. перед прізвищем обов'язково зазначалась посада. наприклад: бухгалтер Свенссон, директор Нюквіст, інженер Берґман і т.д. вживання таких слів, як пан (herr), пані (fru, fröken) дозволялось лише до того моменту, як особа, що звертається дізнавалась посаду, звання співрозмовника. у подальшому спілкуванні вживання цих слів вважалося дурним тоном. 

наступним і заключним етапом виключення з вжитку займенника "Ви" стала прес-конференція новообраного прем'єр-міністра Улофа Пальме у 1969 році (його перший термін на цій посаді), де він одразу дозволив журналістам звертатись до нього на "ти". ця традиція розповсюдилась практично миттєво і на сьогоднішній день у Швеції на "Ви" звертаються лише до осіб королівської сім'і. 

кінець 60-х у Швеції - це початок соціального неспокою, загальної радикалізаціі суспільства, що також вплинуло на швидке розповсюдження цих нововведень. але щодо британців, то непорушність мовних традицій - це може бути захисна реакція на соціальні зміни, засилля представників інших, не зовсім європейських культур. може я занадто сентиментальний, але мені хотілося б, аби оці особливості англійської мови, про які пише Ігор Померанцев, зберігалися і надалі.

http://www.radioazadlyg.org/content/blog/25004230.html

Do You Speak English? 

Я живу в Лондоне рядом с огромным парком, который можно смело назвать лесом или пустошью, в зависимости от того в какой точке очутишься. По этому парку раскиданы скамейки. Вот они-то для меня – настоящее английское чудо. Каждая скамейка разделена перегородками из гнутого железа. Ты можешь сесть, а рядом тоже кто-то сядет, но вы – разделены. Вроде вместе сидите, но в то же время - порознь. Это и есть английское "privacy" (приблизительно – "частная жизнь").

О своей национальности нормальный человек обычно вспоминает за границей: по контрасту. Нынешний спор о "британскости" начался оттого, что в одно ненастное утро миллионы британцев проснулись и почувствовали себя в чужой стране. Оказалось, что рядом с ними живут люди, очень много людей, которые готовы не то что разнести в щепки скамейки, но и выкорчевать все Хэмпстедские- Гайд- Холланд и прочие парки. Оказалось, что в Соединённом королевстве есть целые культуры, которые не желают признавать перегородок, другими словами права на "частную жизнь". По данным британских спецслужб, только в последнее время в стране расследуется около тридцати террористических заговоров, цель которых – физическое уничтожение "неверных". Но это пусть анализируют серьёзные эксперты. Поскольку я пишу стихи, то для меня куда естественней искать корни "британскости" в языке. И не только "британскости". Думаю, твёрдый порядок слов в немецком многое говорит о носителях этого языка, как и бесчисленные степени свободы в английском – об англичанах. Есть одна грамматическая деталь, которая не бросается в глаза.

В немецком или русском существует пара личных местоимений "вы" и "ты". В английском сохранилось только "вы" – you. Что это значит? А то, что в англоязычном мире все – на "вы". Никто никому не "тыкает". Говоришь ли ты с ребёнком или с подчинённым, всё равно – на "вы". Просто не нация, а дворянская семья. Ещё одно грамматическое наблюдение. Я заметил, что даже грубоватые люди, переходя на английский, звучат вежливей, чем на родном языке. Думаю, что секрет этого социального явления – в сослагательном наклонении. В английском языке оно играет несравнимо большую роль, чем в русском или украинском. Все эти английские "не могли бы вы...", "хотелось бы...", "а нельзя было бы..." и пр. и пр., пусть условно, но оставляют собеседнику свободу выбора, дают ему шанс, пусть иллюзорный, сохранить достоинство. Не думаю, что в будущем Билле о правах и обязанностях речь пойдёт о личных местоимениях или сослагательном наклонении. Ну и не надо. Они постоят за себя сами.

{ 3 Коментарів: }

безальтернативність породжує хаос

Sleepwalker ° 23.05.2013 в 22:50

стисло про сабж: у Хусбі,одному з районів Стокгольму, вже третю добу не припиняються заворушення із нападами на поліцію і підпалом автівок. приводом для цього стало вбивство літнього чоловіка не дуже європейського походження, якого поліція побачила на вулиці з ножем і якого згодом застрелила.

Хусбі - околиця столиці Швеції, де традиційно мешкають або емігранти, або робочий клас, тобто - район неблагополучний. місцеві жителі відреагували на жорстокість поліції практично миттєво. одна з мешканок району каже, що той чоловік був несповна розуму, він поводився як завжди. його треба було лікувати, натомість поліція застосувала зброю. інша каже, що якби подібне сталося у іншому, заможному районі міста реакція поліції була б набагато спокійнішою.

згуртованість мешканців району заслуговує на повагу. і при цьому не важливо чи це емігранти чи прості робітники - вони захищають себе від протиправних дій влади. загалом всі події розгортаються за французькими та британськими сценаріями 2008 - 2010 років. кидання каміння у поліцію, підпал автівок, розбиті вітрини - нічого нового. було б українцям так згуртовуватись після чергового, навіть одиничного ментівського свавілля...

політолог Шанталь Муффе пояснює подібні радикальні настрої наступним: "ми живемо у пост-політичному суспільстві. сучасні політичні партії більше не конкурують між собою, не пропонують різні напрямки розвитку, натомість де факто захищають існуючий політичний устрій, який є дуже далеким від досконалості. у такій ситуації населенню не залишається нічого іншого, як протидіяти у такий насильницький спосіб."

{ 23 Коментарів: }