геометрія дитинства

Sleepwalker ° 03.06.2013 в 17:13

сьогодні проходив повз занедбаний будинок якогось громадського призначення з напівстертим надписом "Кафе". кожна літера була на окремій круглій площині, що у свою чергу тримались на винесених зі стіни металевих трубах. отже іх було чотири: К, А, Ф, Е. біляво-брудне скло, на яких було нанесено літери дозволили припустити, що колись вони підсвітлювались зсередини. таких артефактів радянської епохи в Києві трапляється все менше, але де не де вони все ще залишаються.

згадалося те незабутнє відчуття свята з дитинства, коли батьки виводили до кафе по вихідних. величезні конуси наповнені соком, пару рядків тістечок і, звісно - морозиво. я досі пам'ятаю солодкаву гіркоту березового соку, а згадуючи кульки морозива у піалах на високій ніжці відчуваю хруст маленьких крижинок застиглої води на зубах.

усе уніфіковане, усе геть однакове - у кожному закладі, у будь-якому районі міста. та що там міста! пригадую, як опинившись у далекому сибірському місті, за 5000 кілометрів від рідного Києва я побачив ті самі інтер'єри, той самий посуд і навіть відчув ті самі смаки та запахи, наче вдома. ось вона - міць ГОСТу!

тепер вибір набагато ширший, усе різноманітне і на будь-який смак. я і тепер не відмовлюсь від березового соку або морозива, але відверто кажучи, ані багатство вибору, ані доступність (адже тепер від батьків не залежиш) не зрівняється з дитячими спогадами. спогади все одно солодші і приємніші за ті смаки, що відчуваю прямо зараз.

конуси соків, трикутники тістечок, кульки морозива і багатогранники склянок - ось вона нехитра радянська геометрія дитячої втіхи.

{ 6 Коментарів: }

не тільки про "не тільки вино"

Sleepwalker ° 24.05.2013 в 17:14

Брейгель викликає в мене досить незвичне відчуття, не таке, як роботи інших художників того періоду. він більше схожий на хронікера, сцени викликають особливу довіру, як до фотографії. 

ну а "велетенські бутилі" це, як не дивно, частинка зі спогадів і мого дитинства. от тільки зберігали в них, певно, не вино, бо тих запахів я не запам'ятав і не вони повертають мені спогади про дитинство.

після радіоесе І. Померанцева постійно кортить написати про щось своє, певно тому що він торкається речей інтимних. по-своєму, елегантно. 

послухайте або прочитайте.

http://www.svoboda.org/content/article/24979021.html