мовний лікбез (шведсько-англійський)

Sleepwalker ° 07.06.2013 в 12:42

цей текст - розлогий (гігантський) коментар до чудового есе Ігоря Померанцева на сайті Радіо Свобода про особливості англійськоі мови і як вони віддзеркалюють особливості британського способу життя. але я доповнив особливостями іншоі, близькоі мені мови

англійська мова до реформ не готова та й навряд чи іх потребує. все-таки на ній надзвичайно велика відповідальність, тому що ця мова вже належить, грубо кажучи, усьому світові. 

а от цікавий приклад з трохи ближчої до нас півночі. у шведській мові займенник "Ви" зник із вжитку наприкінці 60-х. започаткувала цю міні-реформу, як не дивно, одна особа, що не має стосунку до лінгвістики. це був професор нейробіолог Брур Рексед. у 1967 році, коли його було призначено головою Управління охорони здоров'я та соціального забезпечення, він виступав із промовою перед усім штатом управління, де наголосив, що до кожного буде звертатися на "ти" (du) і чекає цього ж і від своїх підлеглих.

треба зауважити, що звернення до будь-якої особи у Швеції було надзвичайно формальним. перед прізвищем обов'язково зазначалась посада. наприклад: бухгалтер Свенссон, директор Нюквіст, інженер Берґман і т.д. вживання таких слів, як пан (herr), пані (fru, fröken) дозволялось лише до того моменту, як особа, що звертається дізнавалась посаду, звання співрозмовника. у подальшому спілкуванні вживання цих слів вважалося дурним тоном. 

наступним і заключним етапом виключення з вжитку займенника "Ви" стала прес-конференція новообраного прем'єр-міністра Улофа Пальме у 1969 році (його перший термін на цій посаді), де він одразу дозволив журналістам звертатись до нього на "ти". ця традиція розповсюдилась практично миттєво і на сьогоднішній день у Швеції на "Ви" звертаються лише до осіб королівської сім'і. 

кінець 60-х у Швеції - це початок соціального неспокою, загальної радикалізаціі суспільства, що також вплинуло на швидке розповсюдження цих нововведень. але щодо британців, то непорушність мовних традицій - це може бути захисна реакція на соціальні зміни, засилля представників інших, не зовсім європейських культур. може я занадто сентиментальний, але мені хотілося б, аби оці особливості англійської мови, про які пише Ігор Померанцев, зберігалися і надалі.

http://www.radioazadlyg.org/content/blog/25004230.html

Do You Speak English? 

Я живу в Лондоне рядом с огромным парком, который можно смело назвать лесом или пустошью, в зависимости от того в какой точке очутишься. По этому парку раскиданы скамейки. Вот они-то для меня – настоящее английское чудо. Каждая скамейка разделена перегородками из гнутого железа. Ты можешь сесть, а рядом тоже кто-то сядет, но вы – разделены. Вроде вместе сидите, но в то же время - порознь. Это и есть английское "privacy" (приблизительно – "частная жизнь").

О своей национальности нормальный человек обычно вспоминает за границей: по контрасту. Нынешний спор о "британскости" начался оттого, что в одно ненастное утро миллионы британцев проснулись и почувствовали себя в чужой стране. Оказалось, что рядом с ними живут люди, очень много людей, которые готовы не то что разнести в щепки скамейки, но и выкорчевать все Хэмпстедские- Гайд- Холланд и прочие парки. Оказалось, что в Соединённом королевстве есть целые культуры, которые не желают признавать перегородок, другими словами права на "частную жизнь". По данным британских спецслужб, только в последнее время в стране расследуется около тридцати террористических заговоров, цель которых – физическое уничтожение "неверных". Но это пусть анализируют серьёзные эксперты. Поскольку я пишу стихи, то для меня куда естественней искать корни "британскости" в языке. И не только "британскости". Думаю, твёрдый порядок слов в немецком многое говорит о носителях этого языка, как и бесчисленные степени свободы в английском – об англичанах. Есть одна грамматическая деталь, которая не бросается в глаза.

В немецком или русском существует пара личных местоимений "вы" и "ты". В английском сохранилось только "вы" – you. Что это значит? А то, что в англоязычном мире все – на "вы". Никто никому не "тыкает". Говоришь ли ты с ребёнком или с подчинённым, всё равно – на "вы". Просто не нация, а дворянская семья. Ещё одно грамматическое наблюдение. Я заметил, что даже грубоватые люди, переходя на английский, звучат вежливей, чем на родном языке. Думаю, что секрет этого социального явления – в сослагательном наклонении. В английском языке оно играет несравнимо большую роль, чем в русском или украинском. Все эти английские "не могли бы вы...", "хотелось бы...", "а нельзя было бы..." и пр. и пр., пусть условно, но оставляют собеседнику свободу выбора, дают ему шанс, пусть иллюзорный, сохранить достоинство. Не думаю, что в будущем Билле о правах и обязанностях речь пойдёт о личных местоимениях или сослагательном наклонении. Ну и не надо. Они постоят за себя сами.

{ 3 Коментарів: }

не тільки про "не тільки вино"

Sleepwalker ° 24.05.2013 в 17:14

Брейгель викликає в мене досить незвичне відчуття, не таке, як роботи інших художників того періоду. він більше схожий на хронікера, сцени викликають особливу довіру, як до фотографії. 

ну а "велетенські бутилі" це, як не дивно, частинка зі спогадів і мого дитинства. от тільки зберігали в них, певно, не вино, бо тих запахів я не запам'ятав і не вони повертають мені спогади про дитинство.

після радіоесе І. Померанцева постійно кортить написати про щось своє, певно тому що він торкається речей інтимних. по-своєму, елегантно. 

послухайте або прочитайте.

http://www.svoboda.org/content/article/24979021.html