Коли щось примушує тебе діяти, думати або віичувати не так, як ти звик це робити - не не обов"язково твоя особиста проблема. Навіть якщо ти дуже сильна, вольова людина - суцільний залізний кулак! В політики мене переважно дратують, дохто просто залишає байдужим, і ця байдужість загалом панує у моєму політичному світогляді (напевно, саме це мені ще дозволяє хоч якось зберігати спокій і тверезість думок). Але є такі люди, є! Є такі, що дратують неймовірно. Вітчуваєш як вони лізуть до тебе в душу, викликаючи гнів абощо...

Цієї передвиборної кампанії такою людиною стала пані Богословська. Повна вітсутність поваги, самоповаги, толерантності. Якщо на одному каналі Ганна Герман каже про повагу до опонентів, в той же час на іншому Богословська запльовує слиною камери у якісь студії прямого ефіру. Начебто партія у них єдина, а поведінка... хто на що вчився і як виховувався. Так от, Богословська зі своїм брєдовим компроматом переплюнула усіх. Якраз перед виборами у неї з"явились кілограми макулатури або інших носіїв інформації з різною хрєнью. Напевно це було два тижні тому під час одного з політичних шоу, коли я подумав "хто нарешті закриє їй пельку?". Був би я в студії, думаю я б заткнув. Але мене там не було...

І от нарешті сьогодні повідомили, що БЮТ виграв справу у суді. Інформація, що її оприлюднила Інна Богословська, на справді була лише стосом вирізок з жовтої преси, намальованими графіками і схемами невідомого походження і ... брошуркою !!! Наталії Вітренко !!! Отакої! Я людина незлоблива і не заздрісна, але іноді отримую певне задоволення, коли нахабна людина отримує те, на що заслуговує. Хоча те, на що заслуговує Богословська, вона не отримала у повній мірі. Але це вже дрібнички - на тому світі усі будемо відповідати за вчинки, як рівні.

Сподіваюсь, що це мій останній політично -саркастичний запис до виборів. Думав, що більше не буду писати на цю тему, але не можу втриматись. Справді - подивишся усі ці політичні шоу і не можеш залишитись байдужим до усього цього.

На цих виборах, як ніколи раніше не виникало такого визначення, як "позапарламентські партії". Звісно, що це звучить куди приємніше, ніж "політичні невдахи", чи "збанкрутілі маргінали". до того ж ці партії здіймають справді великий галас сьогодні, чим привертають до себе неаби-яку увагу. Партія "Вільних демократів" вибрала собі дієвий і кумедний шлях так званої "попсово-скандальної" кампанії. Кампанія побудована на епатажі, поде-куди викликає посмішку, особливо біг-борди абе ТБ реклама. Але все -таки представники цієї партії  не залишають ілюзій, щодо своєї "вільності", чи "демократичності. Не знаю, як там пан Одарич (Черкащани знають краще), а от пана Бродського усі кияни добре пам"ятають вже більше 10 років. Одіозна, скандальна особистість, що за стільки років так і не змогла побудувати собі позитивний імідж у киян, хоча постійно волає про те, як опікується рідним містом.

Ще один недомірок - ПСПУ. Скандальність Вітренко відома на усіх теренах України ,як і незмінна позиція партії. Цікаво, що на відміну від попередніх виборів, зараз вони посварились з усіма - навіть з близькими до них соціалістами і комуністами. І це не дивно. У той час, як ці політичні повії опустили свій рейтинг нижче плінтуса, як то кажуть, навіть відірвані пару відсотків від "лівого" електорату досить ласий шматок. Думаю, кожен погодиться, що критикувати комуністів і соціалістів є за що. Біда Вітренко у тому, що її залізобетонність і не здатність до будь-якої гнучкості навряд чи дозволить їй потрапити в Раду.

Якщо казати про більш- менш позитивних маленьких героїв, я б назвав серед таких як ВО Свобода і Блок Литвина. Треба визнати, що пан Тягнибок довів здатність до ведення пристойної, спокійної агітації, особливо якщо врахувати націоналістичну спрямованість партії. На минулих виборах вони спромоглися наповнити своїми представниками місцеві ради переважно західного регіону України, але це тільки початок.  Думаю, що вони як ніколи близькі до загальноукраїнської Ради, як і пан Литвин. Загалу мало відомі люди зі списку Литвина, але цей блок здатен виплисти навіть на харизматичності самого її лідера. Запальні і поде-куди гарячкуваті виступи Литвина, що гне свою, відмінну від лідерів перегонів, лінію можуть таки привернути до себе увагу 4-5% електорату. Нівіть, якщо врахувати темне кучмістске минуле Литвина, його виважені дії під час Помаранчевих подій заслуговують на певну повагу. В решті решт - майже в усіх є таке минуле.  

Якщо присутність лідерів у майбутній раді не викликає сумніву, несподіванок треба чекати саме у цьому сегменті гравців "другої ліги". Хто знає, може хтось з них стане власником "золотої акції", яку мали свого часу соціалісти, але використали її до біса невміло і, можна сказати, просто ганебно.

Повертаючись до вчорашньої теми, хочу визначити ще одну, на мою думку одну з визначних ознак перевиборів "07. А саме - плагіат. Все ж таки програми партій і блоків - це найслабкіше місце серед усієї виборчої байди. Кожен з трьох основних гравців ледь не на перше місце ставить питання державної допомоги при народженні дитини. Більше за все про це говорять регіонали, і при цьому абсолютно безсоромно намагаються видати цю свою програму за власний копірайт. Ну, регіоналам взагалі нахабства не позичать, але навіть мене дрюкає від образи за Ющенка. Справа в тому, що це мабуть один з лічених напрямків його президентської програми, яку навіть спромоглися виконати. Це доконаний факт (який між тим не виключає безліч Ющенківських помилок) і за останні півтора роки регіонали тільки і робили, що критикували такі президентські "щедроти". Раптом якось все змінилось, як часто густо трапляється перед виборами.

Усі ці балачки про плагіат були б недосконалими і взагалі не претендували на теревені досвіченого спостерігача за перевиборами, без нашого улюбленця Кінаха А. К. Цілком справедливо визнаючи своїм основним конкурентом БЮТ, регіонали не змогли не скористатись нагодою запозичити гасло бютівської програми "Український прорив" для новісінького одкровення від Кирилича - опус (я його не читав, але "системний і професійний підхід" цього професіонала з професійних, системних підхідів до системних і професійних питань не викликає у мене сумнівів), напевно, настільки сильний, що інакшої назви, ніж "Прорив" годі було шукати. Ну, а оскільки книжка писалась в Україні, Прорив - українький. А те, що Юлія Володимирівна більше тижня рекламувала книжку Кінаха - то її власні проблеми. Треба було радитись з професіоналами.

Закінчити хочу розмірковуваннями на тему передвиборчої літератури. За п"ятнадцять з лишком років Незалежності, при "системному підході" (хай йому грець - вибачайте) можна було б назбирати чималеньку бібліотеку. Програми з економіки, суспільного життя і зовнішньої політики - на всі випадки життя - тут тобі і европейські цінності з ринковою прогресивною економікою, і повний комуністичний капздець - ну геть усе! Аби було бажання будувати хоч щось і хоч 5 років поспіль рухатись у заздалегіть зазначеному і погодженому напрямку. Впевнений - побудували б! Але на сьогодні залишається лише "б"... Без "побудували"...

Все таки, наші вибори не бувають нудними. І їх регулярність не впливає на якість - спостережливу людину передвиборча пропаганда, реклама, гасла завше розважають, аніж нудять. Ну, по-перше - перебіжники, яких ніколи не бракує, а дехто просто вважають за обов"язок зустрічати кожні наступні вибори в іншому передвиборчому списку (вищий пілотаж - в списку протилежної політичної сили, відносно попереднього свого членства). І в цьому рейтингу перше місце надійно тримає Кінах. Такий собі неговіркий, неемоційний (здається, що камінь частіше посміхається, ніж Анатолій Кирилович))) - він просто віртуозно не тільки проміняв НУ на своє міні-стерство, але навіть свою партію на number 53(!!!!) у списку Партії Регіонів! Отак тишком нишком перейшов, до останнього тримаючи своїх колег у напруженному очікуванні. Але треба відзначити принциповість ПППУ, як партії - слідом за своїм головою не пішли, не злились в єдиному екстазі з Регіонами!

Ще одна людина, що здивувала - Володимир Литвин. Треба відзначити його несамовиті спроби докорінно змінити свій імідж. І я скажу - вдало! Я заздрю його завзятим, емоційним спічам хочаб у тій передачі - Свобода слова! Здається, що Луценко, "пламєнний революционер" поруч з Литвиним відпочиває. Скажу прямо - Литвин сьогодні - найкращий оратор. Запорука того, що до нього прислухаються - саме в зміні іміджу. Нове завжди приваблює більше, ніж стара затерта платівка. Я сьогодні зупинився на світлофорі якраз навпроти біг - борду з Литвиним (на Харківському шосе). Його фото з підписом "Україні потрібен Литвин!" викликало у мене щиру посмішку. Справді вдале фото! Розкрутили його фотогеничність на повну. В моєму рейтингу біг бордів Литвин займає місце якраз після тієї чорнявої дівчини з пивом - ну, та, що "не грає за правилами"))))

Лідери перегонів нажаль не варті доброго слова від прискипливих спостерігачів - бредова статистика ПР по тєлєку просто обурює. Звичайна совдепівська бюрократична пропаганда от тільки не відомо звідки цифри беруть - хіба шо з Марсу. Снодійливі виступи Тимошенко не заспокоюють. Відчуваєш, що за рівним спокійним голосом ховається цунамі. А у НСНУ схоже платівку заїло саме на депутатській недоторканності. Ні - я тільки за! Але крім цього мабуть інші є проблеми.

Вишуканості в пропаганді блоків - лідерів годі шукати, бо вони вже сидять тими ж дупами на тих самих місцях. А от новачкам кортить. Але ще не вечір - подивимось як воно піде далі, адже вибори - це весело. Зради, брехня, чорний пі-ар, підкуп виборців - все це трошки брудно (але не настільки, щоб припинити в цьому порпатись), як миши чи щури - вони ж поруч з нами бігають, ми з цим якось живимо...

"Вдалих виборів, мужики!.."

Ми часто-густо дивуємось протилежній точці зору на те чи інше питання. Я переконаний у чомусь і тут на тобі - теревеню з кимось і виявляю повну протилежність у поглядах. Думаю :"Як?", "Чому?" Розмірковую і не розумію - ну просто реально не збагну чому інший так думає! І це при тому, що я намагаюсь аналізувати і роздивлятись з різних боків.

Про що частіше зараз сперечаються? Ага - навколо політики! Ну, здебільшого. Не буду казати про погляди на окремі партії та їх представників - все можна зрозуміти і з де-чим навіть погодитись чи змиритись. Випадково так сталось, що людиною, точка зору якої мене збиває з пантелику є моя мама. Ну, протилежні політичні погляди - це ,як я вже казав, тривіально і не цікаво. Але мама дивує мене своїм ставленням до політиків як таких. Вона проти зняття депутатської недоторканності, за підвищення їм зарплат, переконана, що депутати чи міністри не крадуть і працюють виключно на народ. І це при тому, що сама є робітником бюджетної сфери - себто звичайна обивателька з не надто високим доходом. А ще - я її знаю все своє життя, щоб відчувати в її поглядах щирість.

А я тут прочитав нещодавно, що один депутат в місяць коштує бюджету в 24000 грн. Один. А їх 450 . Я подумав, як би я працював і яку відповідальність відчував за такі гроші... Навіть не знаю...

Це я до того, що наш народ дійсно не можна назвати занадто вибагливим. Ми вибачаємо геть усе. І обранцям народним не варто занадто перейматись чи напрюжнувати пупок, щоб сподобатись нам. Україна - найпривабливіша країна для депутатів і чиновників! Ну просто країна - мрія! 

Кого приваблює Нестор Шуфрич - підніміть руки!