die Укрзалізниця die!!!

Sleepwalker ° 16.06.2010 в 22:28

скільки стане часу і зусиль проїхати залізницею від пункту А в пункт Б? для мене це ніколи не було надто важким питанням, навіть зважаючи на нашу "совкову" залізницю - стільки, скільки зазначено у квитку (+/- відхилення від графіку). виміряти зусилля трохи важче, бо це залежить не лише від власного настрою, але й від сусідів по купе, провідників і те де.

я ніколи не був у захваті від залізниці, хоча, якщо подумати, в цьому засобі пересування завжди є елемент дорожної романтики. але що робити, коил іншого виходу нема? але навіть не зважаючи на чималий досвід поїздок залізницею, я і в страшному сні не міг уявити того, що станеться зі мною, коли сідав у фірмовий поїзд №627.

страшенно спекотний день. сідаєш в вагоні на станції Київ - Пасажирський і вже за хвилину відчуваєш себе паровою котлетою. через деякий час я все таки не стерпив і вирішив придбати холодного пива на найближчій станції.нею виявилась станція Фастів. спитавши у провідниці скільки триває зупинка, я пічув у відповідь "11 хвилин". цього було достатньо, щоб купити пиво і покурити. але щойно я зайшов до будівлі вокзалу і підішов до кіоску, я почув через гучномовець, що мій поїзд відправляється. я швидко вибіжав до поїзду, залишивши щелепу біля кіоску, але поїзд вже набрав швидкості і зник швидше, ніж я встиг подумати "вашу мать".

я схильний до авантюризму, іноді навіть невиправданого, але лише  тоді, коли від мене хоч щось залежить. наразі я стою у Фастові, а моя сумка їде далі. я стою в Фастові, хоча, я мав спокійно лежати в поїзді і читати, приїхати спокійно і вчасно... настільки розгубленим і, найголовніше - безпорадним я не відчував себе з тих пір, як на першому курсі мені відмовила одна звізда курсу (це тепер я роузмію, що вона вся не була варта і однієї моєї родимки, але тоді то була катастрофа).

обматюкавши довідкову, а потім і заступника начальника вокзалу, я таки прийняв запропонований їми подальший план дій, який, тим не менш, кардінально розходився з моїм, але я був безсилий переконати їх повернути поїзд назад у Фастів... а запропонований план був такий: відправити ТЄЛЄФОНОГРАМУ (виявляється таке явище є і досі!!!!) на наступну зупинку Козятин щоб зняли мою сумку, а я відправляюсь першим ліпшим потягом туди ж, де забираю свої речі. першим ліпшим виявився поїзд Київ - Ужгород і я півтори години їхав в тамбурі. їхав і думав - а як же далі бути, якщо наступний поїзд буде лише за добу, а грошей не просто нема, а нема вабщє?!

скочив у Козятині, побіг до начальника вокзалу. там мене зустріло питання "так, ми в курсі, але як ви себе уявляєте, щоб провідник склав акт передачі і передав Ваші речі за 2 хвилини зупинки?" я відповів, що мене це не їбе, але то було вже лише через остаточне безсилля. мені пообіцяли, що знімуть речі у Вінниці і запропонували.....правильно - їхати першим ліпшим поїздом у Вінницю. першим ліпшим виявився той самий Київ - Ужгород, на який я скочив, коли він вже рушив.

забрав речі у Вінниці. там же втратив пів-години, вираховуючи із касирами, як я можу дістатись Чернівців - через Одесу, Львів чи може Дніпропетровськ? кожен наступний варіант мені здавався хєровішим за попередній, але підсумковий варіант виявився най-най, бо передбачував пересадку! отже - з Вінниці до Франика (через Львів), а там пересадка на поїзд ІФ - Харків!!! дві години до поїзда у вінницькій залі очікування я запам"ятаю на довго - спека, неймовірний сморід навіть в порожній залі, бомжі, цигане і прочі прєлєсті жизні. коли дві бабки попросили мене зачинити вікно, бо "дуже сифонить", я подумав, що це як раз той випадок, коли психічно здорова людина перетворюється на маніяка. але бабкам вистачило лише одного моєго погляду, щоб пересісти кудись подалі.

в поїзді я склався і моментально заснув, не дивлячись на бокову полку біля туалету. спав я недовго, бо прокинувся на зпинці, трохи наївно порадів, що це вже Франик, але доля від мене в той день відвернулась остаточно і то виявився лише Тернопіль... далі був Львів і лише потім Франик, де я ледь не запізнився на інший поїзд, знов через працівника Укрзалізниці, який, курва, мене відправив не на ту колію (а часу на пересадку було лише 15 хв.) всійвшись нарешті в вагоні накатав смс Опельсинці і продовжував варитись на вже спекотному сонечку. взагалі склалося враження, що вагони спеціально будували таким чином, щоб вони нагрівались буквально з першими промінями ранішнього сонця...

на останок - так щоб мало не здалося, даю інфу - з ІФ до Чернівців поїзд їде аж 3 (ТРИ) години!!! отже, підіб"ємо підсумок: накоротший маршрут - 500 км. подолано - 1100 км. якщо в годинах, то найкоротша за часом дорога - 6 годин, я проїхав за 20.

Укрзалізниця маст дай! я вже сьогодні робив такий комент в пості Аннушкі.

персонал - некваліфікований, в вагонах можна перевозити хіба що худобу, а не цивілізованих людей, маршрути поїздів

не витримують ніякої критики, як і швидкість пересування.

і взагалі я проти будь яких монополій.

доречі - та зупинка в Фастові ніколи не тривала 11 хвилин. лише дві.

{ 204 Коментарів: }

Ganz Wien - Teil 3. Віденський ліс.

Sleepwalker ° 06.06.2010 в 12:15

Віденський ліс (Wienerwald) - початок Альп. Міська смуга Відня в західному напрямку проходить вже на висоті 500 м над рівнем моря. Цю частину міста важко назвати... містом. Тут переважають приватні садиби, але вони розкидані то тут то там по де-кілька будиночків на схилах серед дерев і пасовищ з смарагдово-зеленою травою. Навколо все смарагдово-зелене із вкрапленнями сіро-коричневої черепиці одно-двох поверхових будинків.

зайве ще раз казати, що все навкруги чисто по-німецькі впорядковано: дорога в лісі, велосипедні гравійні доріжки, місця для зупинки і відпочинку, дорожні знаки, вказники на якісь особливо цікаві туристові місця. автобус курсує точно за графіком, так само, як і трамвай, кінцева зупинка якого знаходиться у Нойвальдеґґ - 6 км від готелю. сам ліс неймовірно охайний і ніде я не побачив хоч якогось сміття, сліди від авт, що їдуть навпростець через ліс і інші ганебні ознаки, які так псують нашу природу. зрештою - псують її люди і в цьому відношенні я просто порівняв і переконався наскільки наше ставлення до природи без перебільшення злочинне.

ранок в Вінервальді годі собі уявити. це просто мрія такої задовбаної урбанізацією людини, як я! стільки птахів, що співають і намагаються переспівати одне одного, туман, який тримається тут значно довше, ніж внизу у місті (якщо там взагалі є туман), краєвид ....шкода, що тільки краєвид можна показати на світлинах, бо не лише в ньому чарівність тієї місцини.

це все важко передати словами - це треба бачити. одне можу сказати з впевненістю - там залишилась частинка моєї душі, по яку мені треба неодмінно повернутись.

Музика: Schiller - Morgenland

{ 87 Коментарів: }

Два дні з подорожі на північ. Частина перша - Svenska flicka.

Sleepwalker ° 05.01.2010 в 15:27

отже, я вийшов зі вже знайомого мені аеропорту. минулого разу все було вкрито снігом і по-скандинавськи готично-зимно. зараз - інший літній краєвид. таксі вишукані в чергу і треба лише подивитись на когось з водіїв, щоб тебе спитали "ду ю нід тексі?"

таксомотор тут надзвичайно дорогий - це я пам"ятаю по минулій подорожі. погодьтесь, що 40-60 єврів за поїздку - ціна незабутня, як для українця. довго намагався визначити національну приналежнісь дууууже чорного водія у бездоганно білій сорочці - чи ганець, чи алжирець... ввічливий, добра англійська, але ж вулицю знаходять лише через джіпіес!

а вони ще й решту не повертають!!! - нуууууу.....

зустріч пройшла у теплій, невимушеній атмосфері, бо звіт був позитивним - тому й невимушено. після цього прямуємо до готелю - найбільшого у місті, чотиризіркового. велика конференц зала - от пішли делегати якогось з"їзду, а тут сімья з дитиною і батьком у шортах і неймовірно довгою бородою, заплетеною у косу - контраст вражає, але згодом звикаєш.

на вечерю прямуємо чистесенькими вулицями - вже 5 та година - отже народ повилазив після роботи на променад. чим далі - тим більше людей, велосипедистів. доречі, саме там я почав їх ненавидіти, хоча все життя ставився дуже приязно. але про це - пізніше. а от і ресторан (?), а виглядає, як бістро... а обіцяли вишукану вечерю. може я щось не зрозумів - мовний бар"єр?..

але ця вечеря таки була вишуканою і незабутньою! сім страв - одна дивніше іншої, сім різних вин - підібраних досконало! хлопець, що обслуговував, кожну страву супроводжував цікавою розповіддю - взагалі складалось враження, що він вечеряє з нами у нашій компанії. згодом з"ясувалось, що це був сомельє швеції 2008 - го року. виб лише бачили, як він складає серветки наприкінці робочого вечора! як він їх складає...наче дівчину пестить - невже так любить свою роботу?

на вулиці сидить молодь. на тротуарі стоїть 5-6 мініатюрних столика - лише для пари чашок кави і попільнички. чорт - от і палити закортіло - скільки я сьогодні викурив? дві? триндец! через ці столики на тротуарі вже не залишаєть місця для перехожих - обходять по дорозі. і чомусь не бояться потрапити під колеса авта...

повертаємось до готелю - вже десь опівночі. шеф тут як вдома - потягнув на центральну вулицю. ого скільки народу - сьогодні свято? якійсь панк гурт на вулиці грає .... Майкла Джексона у власному стилі. оце саунд! цей повштох відчуваєш одразу - який готель? спати? а не пішов би ти.... безліч людей - усі привітні "hey! " .  " hey " - відповідаю. якісь бугай -малолєтка налетів - "fцrlеt", вибач по нашому. неймовірна атмосфера свята виснажила досить швидко - захотіли присісти. напроти славетне рок кафе, в якому нічого славетного, крім назви, не було, не має і ніколи вже не буде.

шеф платить - я не заперечую. йому повертають картку - не працює! я ввічливо пропоную свою, очікуючи що тим паче не спрацює, але ...от дідько! - спрацювала! подумки дякую нашому рідному ... ...... банку... сидимо на веранді - неймовірно теплий вечір, тисячі тіл, що постійно рухаються навкруги - вау! це фінал виснажливого дня, про який лише мріяти! раптово поруч намалювалась flicka - справжня скандинавська красуня - хто бачив їх , той зрозуміє про який тип жіночої сексуальності я тут пишу.

-how are you guys doing?  - not bad, thanx. - i'd make your evening even more nice, guys. - really? what you mean? - these are fliers to local strip bar - really nice one! best in the city. - oh so kind of you... - i'd not take no for an answer - i'll be performing myself guys so please come, i also do private dance! - for f""k sake! this is blackmailing! - (сміється) so i hope to see you there. it's not far - just around the corner.  - ok, thanx a lot! - i'll see you there, guys!

от така простецька, навіть тривіальна пропозиція.... але ж які стегна - не можна відвести погляд. але ж завтра робочий день, а зараз початок другої.... ні, типова менеджерська відповідальність взяла гору над бажаннямостаточно впасти у стан святкової ейфорії of night life!

далі буде

Музика: Berndsen - 400 Trips Настрій: ностальгуючий

{ 4 Коментарів: }

Lietuva - як я туди потрапив і що бачив.

Sleepwalker ° 10.02.2009 в 19:11

За той час, що мене тут не було, я трохи поїздив і мені аж кортить поділитись враженнями. Отже, *** серпня вирушив до Литви з робочою а також приватною метою і хочу поділитись своїми враженнями.
Маршрут: Київ - Чернігів - Мінськ - Вільнюс - Тракай. Зворотній маршрут: Вільнюс - Мінськ - Віцебск - Чернігів - Київ.

Дороги.

Багато хто подорожував до Чернігова, Нових Яриловичів, тому знає цей маршрут. Дорога нормальна, широка, але багато сел знижають середню швидкість через можливе розташування там постів ДАІ. Але мені ці пости не трапились, можливо через те, що віїхав о 4-й годині ранку.
Білорусь майже вся ремонтується і це в принципі дуже добре - думаю, що за пів року весь маршрут буде в ідеальному стані. Але мене вражає, як можна робити такі класні дороги за допомогою лопати і допотопної техніки. Асфальт буквально втоптують ногами, а результат - дуже хороший! Мабуть, усе вирішує мотивація...
У Литві дороги, принаймні на вїзді, давно не ремонтували. Але навколо Вільнюса, трохи подалі, дороги вже в  ідеальному стані.

Митний і паспортний контроль

Я виїхав з України десь хвилин за п"ять. Митник був привітний, ввічливий і навіть не перевіряв машину - лише перевірив документи. Попереду була Білорусь і тоді я навіть не міг уявити, що на мене чекає. Ну, поперше, митники були сонні, розмовляли так, наче перед ним була людина другого сорту. Оскільки уся процедура проїзду вимагала заповнення різних паперів, що перевірялись в різних місцях, мені, як людині, що впереше проходила цю процедуру було важко зорієнтуватись, а пояснення надавались неохоче, на межі з елементарним хамством. Транзит за проїзд складає 5 дол., але я доларів не мав, тому запропонував євро. Мені відповіли, що можна заплатити 4 Євро. У мене було 5, а здачі у них звісно, не було. Одним словом, вони там непогано заробляють.))) Коли питали куди я їду, я відповідав, що до Литви, на мене дивились з особливою зневагою, природа якої мені досі незрозуміла. Мабуть образились... Само собою, що машину просили відкрити, перевіряли кожну валізу. Виїзд з Білорусі був таким самим.
На в"їзді до Литви я навіть не виходив з машини. Під"їхав до офіцера, він взяв у мене паспорт, зник на хвилинку у своїй будці, потім виніс мені паспорт зі штампом і навіть не перевіряв машину. Я був надзвичайно здивований, бо уявляв собі Шенгенський кордон більш прискипливим, ніж навіть кордон з "братньою" Білоруссю. Нафіга, питаю, такий безвізовий режим.... 
Виїхав з Литви так само за 2 хвилини, з однією відмінністю - довелося вийти з машини.

Природа і все навколо

Білорусь мене вразила переважно чорними, дерев"яними селами, повною відсутністю подорожньої інфраструктури. Заправки можна було перелічити на пальцях двох рук, а кафе на дорозі було ще менше. Але чого є в достатній кількості, так це місць для відпочинку в найкращих совкових традиціях - дерев"яні будиночки, грибочки і т.п. Щоправда, скористатись ними не було нагоди, бо я людина розбещена - мені треба ресторан, мотель, кафе, якісь фаст фуд врешті решт... Десь до Мінська природа мало чим відрізняється від української, але після Мінська стає більше лісів, з"являються хутори, яких в Україні залишилось не так багато. Після вигорілого від засухи Києва, було дуже приємно побачити густі зелені ліси - надзвичайно красивий краєвид!

Мінськ

Це місто - пам"ятник соцреалізму з широкими вулицями і помпезною архітектурою. Правда, скрізь дуже чисто, в чому Київ дуже програє.
Коли в"хав до Мінська, думав, що заправлюсь, але не думав, що з цим будуть проблеми. Заправки було годі шукати і я вирішив навіть ухилитись від маршрута і їхав куди очі дивились - або знайти пальне! Зізнаюсь, після 20 хвилин пошуків я був у стані легкої паніки, що перетворилась на ейфорію ,коли я таки знайшов заправку і навіть черга мене не особливо засмутила. Доречі, соціалістична Білорусь надає можливість розраховуватись на заправках валютою. А саме: долари, євро і російські рублі. Ну хіба не дивно?! Після заправки, я мав намір виїхати з міста і напевно переоцінив свої можливості, бо жодних знаків, щоб вказували дорогу з міста не було!!!! Звиняйте - все таки були .... НА МАСКВУ. Довго писати, скільки кілометрів я проїхав по Мінську в пошуках правильного напрямку, але все таки я з міста виїхав. І це я вважаю великим досягненням.


Тракай

Такай - це місто -музей. Останній раз я там був майже... багато років тому, з того часу нічого не змінилось. Кількість населення - трохи більше 5000 чол. Будиночки маленькі, дерев"яні, але у дуже доброму стані. На набережній, що напроти Тракайського замку багато кафе та ресторанів, де можна дуже смачно поїсти за дуже невеликі гроші. Я жив в готелі Trasalis, що є найбільшим готельним і рекреаційним комплексом в Тракаї зі спа центром, басейном, розважальним центром, чистим повітрям, тишою і гостинним персоналом, що не дуже володіє російською, але добре спілкується англійською. Хто зацікавиться відпочинком в цьому казковому місті, я можу надати необхідну, докладну інформацію. Ососбисто я збираюсь повернутись туди за декілька місяців, але на цей раз лише с метою відпочинку.

Вільнюс

Центр міста на сьогоднішній день є взірцем реконструкційної майстерності. Усі споруди є в надзвичайно доброму стані і "старе місто" є старим лише в переносному значенні. Ціни в ресторанах приємно здивують киян. Різниця, якщо не в меншиу сторону, то принаймні на київському рівні при набагато кращому обслуговуванні і інтер"єрі.
Звичайно, зпершу дуже важко пересуватись містом навіть за допомогою карти, але вже на четвертий день я вільно, без сторонньої допомоги пересувався з одного кінця міста у другий. В місти багато поліції, всі їдуть лише з дозволеною швидкістю - надзвичайно зручно, хоча пробки в час пік все одно є. З парковкою у Вільнюсі проблеми. Вони скрізь платні. Година коштує 4 літи, що сплачуються в автоматі - паркувальників (крім контролерів) я не бачив і як кажуть місцеві, їх нема в природі.
Особливе здивування у мене викликав принцип заправки бензином. Принцип цей простий і побудований на довірі - спочатку заправився, а потім заплатив. Заправників немає - заправляєшся сам.
Скажу особисте враження - якщо хочешь відчути дух міста, треба подорожувати (хочаб деякий час) одному. Навесні я був в Таллінні і скрізь ходив з місцевими. Враження було зовсім не таким, як від Вільнюса, де 70 % часу я був сам.

Резюме

Подорожувати автом треба! Особисто для себе я не маю альтернативи для отримання яскравих вражень від місць, де сподіваєшся на такі враження.
Минуло небагато часу, коли ми, Україна, Білорусь, Литва стали незалежними, але різниця між цими країнами разюча. Скрізь є деякі деталі, що можуть здивувати, навіть шокувати і якщо Литва - це наше недалеке майбутнє, то Білорусь - наше далеке минуле. Одне залишається незмінним - фантастичні краєвиди, привітні люди і ..... смачна і разноманітна їжа!

Музика: Die Arzte - Mach die Augen zu Настрій: млявий

{ 24 Коментарів: }