а бодай вас грім побив!

Sleepwalker ° 23.02.2011 в 18:08

для початку безпосередньо сабж - одне з численних привітань від полузнайомих, малознайомих і хрінвжезгадаєшяких людей з тим днем, яке вважається святом, себто - з сьогоднішнім.

гражданский ты или военный,но со стволом рожден не зря!Сегодня праздник обалденный,День 23 февраля! Но ,если враг напасть надумал,вонзи в него по яйца дуло,ведь воевать так воевать! Когда почувствуешь Победу,захочешь "кончить" битву ты,кончай товарищ,но миньетом,чтоб дома не было войны!!!!

хочу урочисто послати таких "вітальників" до курвєної мами. і не тому, що хтось там не знав, чи забув, що особисто я не сприймаю цей день як свято, це було б надто еґоїстично. а тому, що ті, які святкують це свято - дарують подарунки колегам, коханим, друзям і те де, здебільшого не замислюються, що таке насправді свято "день захісника Вітчизни" - з чим воно має асоціюватись, які думки чи почуття викликає. подібні привітання, як то, що я вставив вище - це маразм, дурість, зневага і відсутність будь-якого сенсу і смаку - власне цього поступово позбавляються всі більш-менш важливі свята.

тому відповідь на привітання коротка і максимально зрозуміла: FUCK OFF!

{ 64 Коментарів: }

die Укрзалізниця die!!!

Sleepwalker ° 16.06.2010 в 22:28

скільки стане часу і зусиль проїхати залізницею від пункту А в пункт Б? для мене це ніколи не було надто важким питанням, навіть зважаючи на нашу "совкову" залізницю - стільки, скільки зазначено у квитку (+/- відхилення від графіку). виміряти зусилля трохи важче, бо це залежить не лише від власного настрою, але й від сусідів по купе, провідників і те де.

я ніколи не був у захваті від залізниці, хоча, якщо подумати, в цьому засобі пересування завжди є елемент дорожної романтики. але що робити, коил іншого виходу нема? але навіть не зважаючи на чималий досвід поїздок залізницею, я і в страшному сні не міг уявити того, що станеться зі мною, коли сідав у фірмовий поїзд №627.

страшенно спекотний день. сідаєш в вагоні на станції Київ - Пасажирський і вже за хвилину відчуваєш себе паровою котлетою. через деякий час я все таки не стерпив і вирішив придбати холодного пива на найближчій станції.нею виявилась станція Фастів. спитавши у провідниці скільки триває зупинка, я пічув у відповідь "11 хвилин". цього було достатньо, щоб купити пиво і покурити. але щойно я зайшов до будівлі вокзалу і підішов до кіоску, я почув через гучномовець, що мій поїзд відправляється. я швидко вибіжав до поїзду, залишивши щелепу біля кіоску, але поїзд вже набрав швидкості і зник швидше, ніж я встиг подумати "вашу мать".

я схильний до авантюризму, іноді навіть невиправданого, але лише  тоді, коли від мене хоч щось залежить. наразі я стою у Фастові, а моя сумка їде далі. я стою в Фастові, хоча, я мав спокійно лежати в поїзді і читати, приїхати спокійно і вчасно... настільки розгубленим і, найголовніше - безпорадним я не відчував себе з тих пір, як на першому курсі мені відмовила одна звізда курсу (це тепер я роузмію, що вона вся не була варта і однієї моєї родимки, але тоді то була катастрофа).

обматюкавши довідкову, а потім і заступника начальника вокзалу, я таки прийняв запропонований їми подальший план дій, який, тим не менш, кардінально розходився з моїм, але я був безсилий переконати їх повернути поїзд назад у Фастів... а запропонований план був такий: відправити ТЄЛЄФОНОГРАМУ (виявляється таке явище є і досі!!!!) на наступну зупинку Козятин щоб зняли мою сумку, а я відправляюсь першим ліпшим потягом туди ж, де забираю свої речі. першим ліпшим виявився поїзд Київ - Ужгород і я півтори години їхав в тамбурі. їхав і думав - а як же далі бути, якщо наступний поїзд буде лише за добу, а грошей не просто нема, а нема вабщє?!

скочив у Козятині, побіг до начальника вокзалу. там мене зустріло питання "так, ми в курсі, але як ви себе уявляєте, щоб провідник склав акт передачі і передав Ваші речі за 2 хвилини зупинки?" я відповів, що мене це не їбе, але то було вже лише через остаточне безсилля. мені пообіцяли, що знімуть речі у Вінниці і запропонували.....правильно - їхати першим ліпшим поїздом у Вінницю. першим ліпшим виявився той самий Київ - Ужгород, на який я скочив, коли він вже рушив.

забрав речі у Вінниці. там же втратив пів-години, вираховуючи із касирами, як я можу дістатись Чернівців - через Одесу, Львів чи може Дніпропетровськ? кожен наступний варіант мені здавався хєровішим за попередній, але підсумковий варіант виявився най-най, бо передбачував пересадку! отже - з Вінниці до Франика (через Львів), а там пересадка на поїзд ІФ - Харків!!! дві години до поїзда у вінницькій залі очікування я запам"ятаю на довго - спека, неймовірний сморід навіть в порожній залі, бомжі, цигане і прочі прєлєсті жизні. коли дві бабки попросили мене зачинити вікно, бо "дуже сифонить", я подумав, що це як раз той випадок, коли психічно здорова людина перетворюється на маніяка. але бабкам вистачило лише одного моєго погляду, щоб пересісти кудись подалі.

в поїзді я склався і моментально заснув, не дивлячись на бокову полку біля туалету. спав я недовго, бо прокинувся на зпинці, трохи наївно порадів, що це вже Франик, але доля від мене в той день відвернулась остаточно і то виявився лише Тернопіль... далі був Львів і лише потім Франик, де я ледь не запізнився на інший поїзд, знов через працівника Укрзалізниці, який, курва, мене відправив не на ту колію (а часу на пересадку було лише 15 хв.) всійвшись нарешті в вагоні накатав смс Опельсинці і продовжував варитись на вже спекотному сонечку. взагалі склалося враження, що вагони спеціально будували таким чином, щоб вони нагрівались буквально з першими промінями ранішнього сонця...

на останок - так щоб мало не здалося, даю інфу - з ІФ до Чернівців поїзд їде аж 3 (ТРИ) години!!! отже, підіб"ємо підсумок: накоротший маршрут - 500 км. подолано - 1100 км. якщо в годинах, то найкоротша за часом дорога - 6 годин, я проїхав за 20.

Укрзалізниця маст дай! я вже сьогодні робив такий комент в пості Аннушкі.

персонал - некваліфікований, в вагонах можна перевозити хіба що худобу, а не цивілізованих людей, маршрути поїздів

не витримують ніякої критики, як і швидкість пересування.

і взагалі я проти будь яких монополій.

доречі - та зупинка в Фастові ніколи не тривала 11 хвилин. лише дві.

{ 204 Коментарів: }