що насправді відбувається.

Sleepwalker ° 15.12.2010 в 00:18

перша ідея цього допису була про заворушення у Москві і взагалі викласти свої роздуми щодо цих процесів у нашого північного сусіда. аучо-всі про це пишуть, всі мають свою думку, події неординарні, отже why not? правда, тенденція така, що не прийнявши якіхось радикальних заходів на кшталт повного реформування міліції (крім перейменування її у поліцію), кремль має всі шанси перевести цю проблему з неординарних в ранг ординарних. принаймні зараз не видно бажання робити якісь серйозні кроки, крім погрозливих записів Мєдвєдєва в Твітері "все, кто нагадил будут наказані. не сомневайтесь". народ все одно переважно "сумнєваєтся"...

але подумав трохи і вирішив про це не писати. у нас що інших нагальних проблем нема? мене, наприклад непокоїять наїзди наших рідних органів на журналістів. от вчора, наприклад, відбулося аж два. і журналісти такі, не найнепомітнішні. один - Мустафа Найєм, якого затримали біля офісу 5-го каналу, начебто за підозрою в пограбуванні жінки (і його національність тут зовсім не при чому!!!). другий - Віталій Сич, головний редактор часопису Кореспондент, документи якого перевіряли прямо коло офісу редакції. цікавий збіг, до чого б це?... плюс сьогоднішня новина про підвищення платні за тепло в Києві вісля 1-го січня аж на 34%! як на мене, вони не відробляють і на ті гроші, що сплачуються зараз...

одним словом, проблем достатньо! можна хоч по п"ять постів клепати на день. але мені чомусь впадло дрочити клавіатуру через весь цей негатив. мені приємно написати про інше. як, наприклад, про спонтанну зустріч зі знайомими хебешниками за пивом і піцею. (ми вже до того додружилися сєм"ямі, що мене не впізнають при зустрічі!!!)) ці коротенькі перебіжки на морозі від метро до дверей, зігрівання гарячим чаєм за дружньою бесідою.

а ще, про ту людину, з якою не можеш зустрітись вже досить довгий час, хоча за це можна було б віддати багато чого (було б що віддати!). і як через це перманентно відчуваєш якусь внутрішню розірваність між двома реальностями. про таке багато не напишеш, бо це не та річ, яка викликає багато слів, проте викливає до дідька багато емоцій, деякі з яких хочеться або погасити з вогнегасника, або закопати, знову ж таки пожежною лопатою, куди глибше. але це принаймні справжнє, що відбувається і що має хоч якійсь сенс.

і на останок - пісня. цей голос я просто терпіти не можу. навіть у цій пісні, яка мені дуже подобається. якби він з"явився десь поруч мене, я б ладен був його задушити - без байди! але...менше з тим - добраніч, добраніч.

{ 70 Коментарів: }