про відсутність межі у мережі.

Sleepwalker ° 18.02.2013 в 01:07

i am the eggman,
i am the walrus...
 
J. Lennon
 
 
у питанні що таке інтернет - добро, чи все таке зло, я радше схилюся до другого варіанту. що цікаво, я роблю висновок не по собі, а по інших. хоча не це цікаво.
 
цікаво спостерігати за тими, кого знаєш. за іхніми стінками, активністю у соціальних мережах, що ніяк не назвеш соціальною активністю. ба навіть більше - це соціальна бездіяльність, задзеркалля, іміджева брехня і ошуканство, де ніхто не є тим, ким є насправді.
 
малолітки постять про нещасливе, єдине і навіки кохання, яке ніколи не повториться і в це можно навіть повірити, бо статуси і цитати дуже переконливі і сповнені матюків. заміжні, з дітьми і напівготовою вечерею перепощують цитати "ванільного" змісту з повітряними кульками у формі сердечок, "няшними" котиками і добірками фото останніх колекцій лабутенів і діорів, яких, звісно, ніколи собі дозволити купити не зможуть, та й до пуховика із золотими ґудзиками не пасуватиме. та, що вже заручена і весілля от-от відбудеться, все ще не може відмовитись від підлітковоі брутальності і в захваті від цитування феміністичних гасел, штибу "всі чоловіки казли", або "мєня трудно найті, легко потерять і нєвозможно забить"...
 
біологічно ще досить молоді і потенційно активні, але  рано одружені, загрузлі у сімейних обов'язках і програмах телепередач чоловіки постять про круті тачки, меми на кшталт "помніш как ето било - жми лайк", і всі майже поголовно члени Клубу Брутальних Мужчин, хоча єдина наявна брутальність у браку волосся на голові і у триденній щетині на бороді. молоді гіпстери, що прагнуть виглядати не лише модними, але й освіченими і начитаними завалюють стінки цитатами "вумних" книжок і за безумною кількістю таких цитат з відповідних спільнот "какую кніжку прочитать?" або "цітати нє подвласниє врємєні" стає зрозуміло, що самих книжок ніхто не читав. ну а навіщо, якщо ось тобі вже зробили витяги найцікавішого і "вартісного".   тому ніколи не скажеш на перший погляд хто насправді оця людина, сторінку якоі ти переглядаєш.
 
 і єдині, хто більш-менш щиро і розкуто спілкуються і постять - це одинаки, яким майже нема чого приховувати, нема перед ким звітувати, адже бажану брутальність, або ніжність, або гарний вигляд, або хобі вони можуть знайти в реалі - ім ніхто не заважає. а можуть і не знайти. можуть і не бажати. що захочуть - то й зможуть.
 
інтернет - це все таки "конкретне попадалово". в ньому нема вимикача дурної, шкідливої і тупої інформації. все це - анлімітед, но контрол, а тому в мережі межа між (майже скоромовка :-)) користю  і шкодою така ж непомітна, як у житті між добром і злом. і взагалі - хто сказав, що існує якась межа?

{ 100 Коментарів: }

friday-night-sunflower-seed-farewell blues.

Sleepwalker ° 23.04.2011 в 20:28

...baby you don't know,

you don't know my mind,

when you see me laughing,

laughing just to keep from crying...

за один день побачив два вокзали - залізничний і автобусний. видовище незабутнє - здається, що з Києва виїхало більше людей, ніж залишилось. в усьому винні купа приїжжих і наближаючийся Великдень, що змушує отих приїжжих розїжжатися по своїх малих батьківщинах. то було жахливе, майже армаґґедонне видовище. опинивших серед них мимоволі починаєш питати себе: "а чому я залишаюсь? чому не штовхаюсь в чергах і не товкчу писок водіям, у яких не вистачає місця для мене до Нововолинська/Трускавця/Ворохти/Херсона?... " а, ну так - я ж тутешній!

і ще, не залишало враження, що ти сьогодні так і не поїдеш. забагато було несподіваних перешкод. але я не можу перебороти вродженне відчуття відповідальності і наступивши на свою горлянку, аби не нашкодити тобі, відпустив.

сам не помітив, як став лузати насіння, хоч не особливо його люблю. пробач, Дієґо - завтра куплю тобі ще...

от сьогодні якраз той випадок, коли ніяка музика не заходить настільки добре, як новий альбом Хью Лорі! те що треба! згадалося старе - реп, це коли поганій людині добре, а блюз - коли хорошій погано.

{ 26 Коментарів: }

про речі буденні і людей справжніх.

Sleepwalker ° 07.12.2010 в 22:20

кілька днів (майже тиждень) без інтернету відкрив мені очі на пару речей.

перша річ - я не вбиваю час у інеті. бо я його вбиваю без інету. він мені справдi потрібен, він мені справді корисний і я з легкістю поєдную користь від віртуального з користю від реального. thanks god i'm online again!

з цього логічно випливає друга приємна новина: без інету я не втрачаю тих, з ким переважно спілкуюсь онлайн. бо справді дорогі люди - вони просто є. і байдуже де і як - 100% перешкоди спілкуванню просто не існує. так, я розумію, що це до біса пафосно, але це життя, baby - в житті буває всього потроху, але ключове слово всього.

і на додаток колискова, під яку якщо і можливо заснути, то хіба що вічним сном. я вже у inter-тенетах & spider is having me for dinner tonight....

{ 60 Коментарів: }