кохання, що випестило звіра

Sleepwalker ° 23.02.2013 в 01:00

після "Реконструкції" я свідомо підсів на роботи режисера Крістофера Бое хоча з самого початку розумів, що усі подальші фільми будуть порівнюватись з Реконструкцією і порівняння завжди буде на користь неї (бо вона неповторна). але це жодним чином не означатиме, що решта фільмів не варті уваги. 

фільм "Звір" (Beast), остання на сьогоднішній день робота Бое (2011), традиційно для нього присвячена коханню у формі трикутника. але шокуючим для глядача стане той момент, коли він побачить, що через шалене кохання людина може перетворитися на звіра не лише у метафоричному сенсі, але й фізичному. концепцію фільму лаконічно і влучно означив сам Бое: "Моїм наміром було показати увесь діапазон емоцій від пристрасного кохання до огиди, який подружня пара може пройти лише за один день." і він показав. у свій фірмовий спосіб - не без містики. це "той незручний момент", коли фільм неможливо віднести ані до мелодрами, ані до хоррору, хоча він безумовно є і тим, і тим. 

Ніколас Бро вже давненько надокучив мені, адже знімається він дуже багато і в усьому підряд - від арт-хаусу до телевізійних кримінальних серіалів. до сьогодні я б не назвав його виразним, харизматичним актором. проте "Звір" повністю змінив моє ставлення і я нарешті збагнув чому Крістофер Бое знімає свого найліпшого друга Бро в усіх (!) своїх фільмах. а от Мар'яна Янкович, що виконує головну жіночу роль нічим особливим, окрім гарної фігури, не запам'яталась.

ну і ще я зрозумів, що знімати фільми буквально на 80 хвилин - це особливий режисерський фінт. неймовірна концентрація емоцій на кожну секунду перегляду - несвідомо продовжуєш перебувати під враженням ще досить тривалий час.

{ 11 Коментарів: }

реконструкція одного love affair.

Sleepwalker ° 21.02.2013 в 11:05

вчора мав щастя бути приємно здивованим фільмом Крістоффера Бое "Реконструкція" (Reconstruction). здавалося б банальна історія любовного трикутника: старий письменник Ауґуст і його дружина Аме. фотограф Алекс і його дурепа дівчина Сімона. здогадайтеся, що буде далі. так. але для мене це напевно найцікавіший фільм цього жанру. і навіть перші сцени зустріч двох незнайомців, готельний номер - я просто ненавиджу такі сценарії (може тому що колись сам пройшов через це, не в Копенгагені, але досить недалеко від нього, той же скандинавський дизайн готельних номерів  - мені таке зовсім не подобається, незавершеність - це найгірше, що може бути. я  стиснув руку в кулак до болі, але продовжив дивитися)  
 
можливо фільм сподобався тому, що я просто дуже давно уникаю подібних банальних сюжетів. я шукав "щось" і побачив у ролях  Ніколая Лі Кааса, який завжди грає суперово, але, на жаль, більша частина фільмів, де він чудово грає, самі по собі ніякі, а деякі навіть жахливі. Крістер Хенрікссон, що назавжди залишиться Куртом Валландером шведського кіно, - але я завжди хотів подивитися на нього у інших ролях. Марія Бонневі - не пригадую де я іі бачив, але вона безумовно чарівна - така може спокусити не одного Лі Кааса!))
 
Алекс зустрічає Аме і світ його втрачає. або він втрачає світ, розчиняючись у цьому несподіваному коханні. вони обоє відштовхують реальність і намагаються жити у своєму вигаданому світі. атмосфера занурення у ці стосунки досить правдива, чому допомагають цікаві знахідки сценариста, відмінні кольорові рішення і шикарна робота оператора. 
 
я знаю, що я не вмію розповідати про кіно, тому, в разі якщо на вас не подіяв мій текст, викладаю останній аргумент - фільм отримав "Золоту камеру" у Канні 2003 року, а також добре пройшовся по різних незалежних фестивалях Європи і Америки.