Кобзареві.

Sleepwalker ° 09.03.2013 в 15:30

А панство буде колихать,
Храми, палати мурувать,
Любить царя свого п'яного,
Та візантійство прославлять.
Та й більше, бачиться, нічого.

Т. Шевченко "Я не нездужаю, нівроку..."

той, що виріс у неволі так ніколи волі і не знайшов, під лихою зіркою народився під нею ж і помер. покручена була доля твоя і спотворена пам"ять про тебе, Кобзарю, пророче ти наш, прославлений герою всесвітнього українства без звань та орденів - ці кількадесят рядків на твою честь.

мені здається, що я вже давно зрозумів справжню вартість творчості Шевченка, відчув його справжнього, а не того, яким зробила його пропаганда - спочатку царська, потім совєтська, а тепер наша, шароварна. за своє життя багато читав і перечитував його твори. однією з найлюбленіших книжок мого юнацтва було шикарне видання його "Художника" - на глянцевому папері у величезному форматі з безліччю репродукцій і автографів чудової якості.

може саме через цю книгу я завжди шанував Шевченка більше як художника. свого часу займаючись малюванням особливо любив гравюру і малюнок олівцем і Шевченка я в цьому плані просто обожнював. безсумнівно, Шевченко є одним з корифеїв українського малярства. на мою думку, саме як художник він мав найбільше визнання і успіх - не як поет. це звучить лгічно якщо подивитись з того боку, що народившись в неволі в українській провінції він досяг не лише мети - свого призначення. отримав відповідну освіту у тогочасній, ворожій до українства столиці Імперії і реалізував себе як художник попри все - заслання, солдатщину, заборони і хвороби він був неймовірно працездатний і зміг створити величезний доробок просто шикарних картин. 

Шевченка поета оцінювати важко, принаймні не так легко, як художника. в поезії якнайкраще проявляється суперечливість його натури. з одного боку - палкий революціонер, націоналість найвищого ґатунку, з іншого - проживши більшість життя у Росії, він писав і російською, в багатьох моментах можна побачити його типовоукраїнську меншовартість. це теж в принципі логічно - він справжній син свого народу і це наша риса, що не викорінюється століттями. 

так сталося, що за радянських часів Шевченка почепили на кожну стінку стінку у школах, інститутах, громадських установах і він став частиною Культу, що цивілізована людина принципово не може сприймати. ніхто не знав Шевченка, як лірика, як людину - лише як революціонера. але це тільки одна сторона медалі. колись давно по телебаченню показували кількасерійний документальний фільм Юрія Макарова "Мій Шевченко", де він вперше зробив те, чого я сам довго чекав - він показав Шевченка людиною. розказав про його коло знайомств, вподобання, любовні пригоди. мало хто до цього знав, що Шевченко був справжнім бабієм (хто пам"ятає про на 15-20 років молодших за нього пітерських коханок?), що він любив світські тусовки тощо. звісно, такий світський образ життя палкого революціонера був невигідний совєтському режимові. 

пам"ять про Шевченка спотворена, однобока і цьому не можуть зарадити навіть наші теперішні "вільні і незалежні часи". Шевченко - людина зі своїми сильними і слабкими сторонами....та навіщо вдаватися в крайнощі - просто як людина - мало кому цікавий, а особливо нашому офіціозу, що, ніде правди діти, досі сприймає все по-старому, по-совєтському. в цьому і є ґрунтовна помилка, найфатальніша. Шевченко - один з найвидатніших українців і для того, аби люди це зрозуміли, його не треба ставити на десятиметровий постамент, не треба ліпити йому вуса довші, ніж у нього були насправді, не обов"язково створювати враження, що він не знімав своєї папахи навіть уві сні. у Шевченка є людське зрозуміле кожному обличчя і це справжнє обличчя - воно буде ближщим, сприйнятнішим для людей, ніж сто тисяч портретів і пам"ятників.

репродукція внизу - мій найулюбленіший образ Кобзаря. він там молодий, але він вже пройшов через багато негараздів, він вже тоді багато написав і намалював незабутніх творів. але подивіться на його погляд - злегка хитруватий, красиві губи, складені у злегка іронічну посмішку, розкуйовджене волосся - це людина, з якою я хотів би поспілкуватися, або навіть потоваришувати. тут він лише отримав омріяну свободу і можливість навчатися і творити, тут він оптиміст, людина, що живе планами на майутнє. він ще не знає, яка буде його справжня доля, тому саме тут він прекрасний...

дуже важко боротися зі стереотипами, але мені б хотілося, аби якомога більше людей спробували подивитися на Кобзаря з моєї точки зору. це допоможе краще зрозуміти його поезію, його пророцтва (а він справді пророк! епіграф до цього допису це прекрасно ілюструє - і це лише одненький маленький уривок!) звісно, моя точка зору викладена недолуго адже я не письменник, але менше з тим - візьміть книгу Шевченка, на секунду заплющте очі і позбудьтеся всього того, що вам коли-небудь розповідали про нього - особливо у школі. потім відкривайте очі і читайте - по новому. 

{ 44 Коментарів: }