коли найменше чекаєш на каверзу, або розрив шаблону.

Sleepwalker ° 20.03.2013 в 23:04

думав я про своє і як завжди згадалося щось абсолютно протилежне. колись дуже давно я, здається, навіть згадував цей курйоз, але не так детально. може не з першого, але з другого погляду точно можна помітити не лише тривіальну байку, але й філософську, світоглядну складову у цій історії. отже...
 

цікавий епізод стався колись зі мною в Таллінні. вже далеко за 12-ту ночі я провів одну дівчину до її дому і повертався до себе в готель. погода була пречудова, іти було не дуже далеко, місто я знаю, отже йшов пішки. на вулиці практично нікого не було, але десь за метрів сто я почув голоси і це була пара місцевих бомжів - чолов"яга років 40-50 і жінка десь така ж сама. жінку в другому я розпізнав вже пізніше, адже голоси в них були практично однакові.

наближаючись до них я став чимдалі краще чути сенс розмови на підвищених тонах. діалог був приблизно такий: 
- давай сигарету Валера, б**ть.
- я тебе все отдал, Наташ...
- ну шо ты мне тут п****шь. ты мне две тока дал!
- ты совсем **** память потеряла, Натаха! пол пачки, б****ь отдал днем!
- ты мне ***й тут п***ь! я у тебя одну взяла (там-то), а вторую потом у (чогось-там). я, с**а курить хочу!

і десь на останньому акорді я якраз минув цю пару. після того зі спини до мене підбігає ота Натаха і... я вже підготувався дати сигарету, може навіть дві - настрій був ну дуже файний і до всього світу я відчував приязнь. але це був той випадок, коли несподіванка трапляється там, де на неї чекаєш найменше. жінка підходить, перебирає ніжками крокуючи поруч і дуже лагідно промовляє:
- excuse me, mister (!!!) can you give me one cigarette? please!

оце please було сказано окремо. наче після того, як вона видала увесь текст раптом згадала якусь дуже важливу деталь - please!

це на мене справило настільки сильне враження, що я повівся не як планував, не як я, а як радять у путівниках туристам і батьки дітям - уникати контактів з незнайомими або підозрілими людьми і чимшвидше тікати. у повному ступорі я банально збрехав, сказавши, sorry but i don't have any.

пізніше в готельному номері мене ця історія усміхнула, але повертатися майже ранковим Таллінном до тих бідолашних мені вже було несила.

{ 5 Коментарів: }