мовний лікбез (шведсько-англійський)

Sleepwalker ° 07.06.2013 в 12:42

цей текст - розлогий (гігантський) коментар до чудового есе Ігоря Померанцева на сайті Радіо Свобода про особливості англійськоі мови і як вони віддзеркалюють особливості британського способу життя. але я доповнив особливостями іншоі, близькоі мені мови

англійська мова до реформ не готова та й навряд чи іх потребує. все-таки на ній надзвичайно велика відповідальність, тому що ця мова вже належить, грубо кажучи, усьому світові. 

а от цікавий приклад з трохи ближчої до нас півночі. у шведській мові займенник "Ви" зник із вжитку наприкінці 60-х. започаткувала цю міні-реформу, як не дивно, одна особа, що не має стосунку до лінгвістики. це був професор нейробіолог Брур Рексед. у 1967 році, коли його було призначено головою Управління охорони здоров'я та соціального забезпечення, він виступав із промовою перед усім штатом управління, де наголосив, що до кожного буде звертатися на "ти" (du) і чекає цього ж і від своїх підлеглих.

треба зауважити, що звернення до будь-якої особи у Швеції було надзвичайно формальним. перед прізвищем обов'язково зазначалась посада. наприклад: бухгалтер Свенссон, директор Нюквіст, інженер Берґман і т.д. вживання таких слів, як пан (herr), пані (fru, fröken) дозволялось лише до того моменту, як особа, що звертається дізнавалась посаду, звання співрозмовника. у подальшому спілкуванні вживання цих слів вважалося дурним тоном. 

наступним і заключним етапом виключення з вжитку займенника "Ви" стала прес-конференція новообраного прем'єр-міністра Улофа Пальме у 1969 році (його перший термін на цій посаді), де він одразу дозволив журналістам звертатись до нього на "ти". ця традиція розповсюдилась практично миттєво і на сьогоднішній день у Швеції на "Ви" звертаються лише до осіб королівської сім'і. 

кінець 60-х у Швеції - це початок соціального неспокою, загальної радикалізаціі суспільства, що також вплинуло на швидке розповсюдження цих нововведень. але щодо британців, то непорушність мовних традицій - це може бути захисна реакція на соціальні зміни, засилля представників інших, не зовсім європейських культур. може я занадто сентиментальний, але мені хотілося б, аби оці особливості англійської мови, про які пише Ігор Померанцев, зберігалися і надалі.

http://www.radioazadlyg.org/content/blog/25004230.html

Do You Speak English? 

Я живу в Лондоне рядом с огромным парком, который можно смело назвать лесом или пустошью, в зависимости от того в какой точке очутишься. По этому парку раскиданы скамейки. Вот они-то для меня – настоящее английское чудо. Каждая скамейка разделена перегородками из гнутого железа. Ты можешь сесть, а рядом тоже кто-то сядет, но вы – разделены. Вроде вместе сидите, но в то же время - порознь. Это и есть английское "privacy" (приблизительно – "частная жизнь").

О своей национальности нормальный человек обычно вспоминает за границей: по контрасту. Нынешний спор о "британскости" начался оттого, что в одно ненастное утро миллионы британцев проснулись и почувствовали себя в чужой стране. Оказалось, что рядом с ними живут люди, очень много людей, которые готовы не то что разнести в щепки скамейки, но и выкорчевать все Хэмпстедские- Гайд- Холланд и прочие парки. Оказалось, что в Соединённом королевстве есть целые культуры, которые не желают признавать перегородок, другими словами права на "частную жизнь". По данным британских спецслужб, только в последнее время в стране расследуется около тридцати террористических заговоров, цель которых – физическое уничтожение "неверных". Но это пусть анализируют серьёзные эксперты. Поскольку я пишу стихи, то для меня куда естественней искать корни "британскости" в языке. И не только "британскости". Думаю, твёрдый порядок слов в немецком многое говорит о носителях этого языка, как и бесчисленные степени свободы в английском – об англичанах. Есть одна грамматическая деталь, которая не бросается в глаза.

В немецком или русском существует пара личных местоимений "вы" и "ты". В английском сохранилось только "вы" – you. Что это значит? А то, что в англоязычном мире все – на "вы". Никто никому не "тыкает". Говоришь ли ты с ребёнком или с подчинённым, всё равно – на "вы". Просто не нация, а дворянская семья. Ещё одно грамматическое наблюдение. Я заметил, что даже грубоватые люди, переходя на английский, звучат вежливей, чем на родном языке. Думаю, что секрет этого социального явления – в сослагательном наклонении. В английском языке оно играет несравнимо большую роль, чем в русском или украинском. Все эти английские "не могли бы вы...", "хотелось бы...", "а нельзя было бы..." и пр. и пр., пусть условно, но оставляют собеседнику свободу выбора, дают ему шанс, пусть иллюзорный, сохранить достоинство. Не думаю, что в будущем Билле о правах и обязанностях речь пойдёт о личных местоимениях или сослагательном наклонении. Ну и не надо. Они постоят за себя сами.

{ 3 Коментарів: }

Маргарет

Sleepwalker ° 09.04.2013 в 01:44

"Margaret! Margaret!"
Little Britain
 
 
сьогодні усі сайти рясніли новиною про смерть Маргарет Тетчер. вона отримала достойну увагу, вона на неї заслуговувала. проте цей пост я вирішив написати тим, хто в коментарях не пошкодував лихих слів на іі адресу, хоча, як то кажуть, про мертвих або добре, або ніяк... 
  
не розумію я цих критиканів. не розумію звідки з'являється стільки ненависті і зневаги до людини світового масштабу, політика, яких у 20 ст. було так мало, що іх можна перелічити буквально на пальцях рук. що ви ій закидаєте? непопулярні реформи? приватизацію? Фолкленди?
 
панове, смішно звучить ваша критика, особливо якщо зауважити, що ви не британці, а переважна більшість з вас у Британії ніколи не була. я теж не британець, теж не відчув на власній шкурі ті буремні часи, коли вона прийшла до влади. але я на це дивлюся з іншого боку і до чого і вас закликаю.
 
у нас є чудова нагода подивитись на недавню історію, недавні події, результати, що перевірені часом. проаналізувати що таке непопулярні реформи, побачити наслідки. ми потребуємо саме таких реформ. непростих, рішучих, безкомпромісних. але я думаю, що не наші політики винні у тому, що таких реформ нема. в першу чергу винні такі, як ви, адже це ви не розумієте, що для того, аби жити краще далі, треба спочатку чимось поступитися. 
 
найпростіші, але водночас наймудріші слова, якими характеризувала свої діі сама Тетчер: "Треба витрачати менше, ніж заробляєш." 
 
хіба це не якесь Боже прокляття, коли у країні жебраків не розуміють цієї банальної істини? британці теж не одразу, але зрозуміли. а совковий менталітет паралізував волю, засліпив розум, залишивши здатність робити лише пів-кроку і тішитися лише з того факту, що він був зроблений не назад. але пів - це не ціле.  
 
я дуже сумніваюсь, що в нашому суспільстві може народитись політик такого світосприйняття, як Маргарет Тетчер. а якщо такий і народиться, то самим народом він буде зацькований і роздавлений. так само сумніваюсь, що український прапор стане таким же міжнародним брендом, яким вже багато десятиліть є британський, тому що за прапором - дещо більше, ніж гармонійно поєднані кольори. 
 
Маргарет Тетчер не побоялась, не відступила, взяла відповідальність, перепрошую за пафос, за найбільші економічні реформи у Британії з часів королеви Вікторії. вона пережила фізичну загрозу, а головне - витримала психологічний тиск, що набагато важче і набагато важливіше. 
 
так що "досить скиглити". так, недоречно згадувати іншого "прем'єр-міністра", на жаль нашого. але скиглити і справді годі, адже критикуючи таких патріотичних, принципових, невідступних політиків, як Тетчер, ми перетворюємось на шакалів. так, важко усвідомлювати, що ти не станеш такою ж значущою фігурою у світовій політиці, як вона, але треба намагатися, брати за приклад - саме для цього народжуються такі люди і такі політики.        
 
глузливий епіграф з комедійного скетч-шоу - це насправді не знущання над пам'яттю про Маргарет Тетчер, це поклик до Маргарет, до "тетчерів". таких політиків бракуватиме не лише нам, іх бракуватиме і самій Британії.
 
спочивайте з миром, баронеса. а на фото - Маргарет Гільда Робертс, 1951 - рік свого весілля і рік, після якого іі життя почало змінюватися.

{ 25 Коментарів: }

Стівен Фрай - культурний скарб Британії.

Sleepwalker ° 20.11.2007 в 14:57

Стівен Фрай (Stephen Fry) народився у 1957 році у Великій Британії.На відміну від багатьох відомих людей культурного середовища будь-якої країни, популярність до Стівена прийшла не надто рано, можна сказати, що ставши помітною фігурою в англійській літературі, драматургії і кіно десь наприкінці 80-х,  він і досі перебуває на стадії розвитку, відкриваючи для себе і його поціновувачів нові межі свого таланту у майже всьго, що стосується культурного життя.

А все почалося з Кембріджського університету, де навчався Стівен разом зі своїм, напевно ,найбільшим другом, партнером по сцені Хью Лорі (Hugh Laurie) та Еммою Томпсон (Emma Thompson) у 70-х. Тоді ще молоді та зовсім невідомі студенти почали періодично влаштовувати гумористичні спектаклі ,скетч шоу - щось на кшталт нашого КВК. На початку 80-х це втілилось у серію телевізійних шоу. Тут треба зазначити, що ці шоу мали дуже високий інтелектуальний рівень - гумор для гурманів. В першу чергу завдяки несамовитої зацікавленості Стівена в англійській літературі, англійській мові і культурі загалом. Весь гумор скетчів завше будувався на грі слів і інтонацій, чим на мою думку ніхто не володіє, ніж Стівен Фрай. Цей лінгвістичний нахил можна назвати червоною стрічкою усієї творчості Стівена з юнацтва і до сьогодення.

Вже у Кембріджі сформувався найкращий гумористичний дует Великої Британії усіх часів - Стівен Фрай і Хью Лорі. у 1983 - 1984 вони знімаються разом з відомим усім нам Роуеном Аткінсоном (Rowan Atkinson) у історично- гумористичному серіалі The Blackader.  З 1989 року на каналі Бі Бі Сі вийшов серіал A Bit of Fry & Laurie, де вони продовжують традицію часів Кембріджських скетч-шоу. Не буде перебільшенням, якщо назвати це шоу, що витримало 4 сезони на телебаченні і мільони проданих касет та дисків, накращою збіркою найдотепнішого і найвишуканішого англійського гумору 20 - століття. За гостротою скетчів, за вишуканістю мови їх можна сміливо порівняти з Михайлом Жванецьким та Аркадієм Райкіним.

Майже одночасно, 1990-1992, фільмується класичний твір англійської літератури Пелема Гренвила Вудхауза "Джівс і Вустер". Треба визнати, що інших акторів, крім Фрая і Лорі не можна уявити у цих ролях. Фрай виглядає неймовірно органічно, бо саме тут він втілює надзвичайно вишукану мову, поставу і поведінку тієї епохи. Ну, про гумор я казати вже не буду ,бо і так вже зрозуміло, що без нього не могло обійтися.

В середині 90-х шляхи Стівена і Хью розійшлися, і до сьогодні так і не зійшлися, хоча вони залишаються найкращими друзями. Усі шанувальники плекають надію на повернення цього дуету, хоча зараз вони зайняті зовсім іншими проектами. Ну ,про Хью Лорі буде окрема розповідь, а чим зараз займається Стівен Фрай?

Стівен пише книжки, знімається в кіно ,сам знімає кіно, ставить п"єси, випускає документальні фільми на Бі БІ Сі, стає ведучим тєлє шоу, пише статті у періодиці.  У великому кіно він мав не надто багато ролей ,переважно другого плану. Але кожну другорядну роль він грав, як головну. Кожна найменша роль показує весь його талант актора. Найгучніша його картина стала "Вайлд" (Wilde) біографія Оскара Вайлда, де Фрай зіграв головну роль, разом з Джудом Лоу, Еммою Томпсон і т.д. За драматизмом цей фільм не має собі рівних і Фрай показав себе у всій красі - і гумор, і кохання і драма. Треба сказати, що фільм містить багато досить відвертих сцен еротичного гомосексуального характеру і Фрай був неперевершений саме завдяки своїй природній нетрадиційній орієнтації.

Далі були другорядні ролі у фільмах "Цивільний позов", разом з Джоном Траволтою, "Госфорд Парк", "V  значит вендетта", разом з Наталі Портман, "Автостопом по Галактиці", а також пригодницький дитячій фільм "Громобій" разом з Мікі Рурком і Еваном МакГрегором. Зараз актор знімається у "Валькірії" з Томом Крузом. Актор і сам режисує фільми, найгучнішою роботою (правда лише на Британських островах) став фільм Bright Young Things.  Cаме у цьому фільмі зіграв свою останню роль славетний британський актор ,дворазовий лауреат Оскара Сер Джон Міллз (відомий за екранізацією Війна і Мир, Великі сподівання та інш.) Стівен записав серію романів К. Дж. Ролінг про Гаррі Поттера для радіо і аудіокниг. І це не дивно, бо він має надзвичайний талант розповідача.

У 2007 році вийшов новий серіал за участю Стівена Фрая "Кінгдом" (Kingdom). Паралельно Стівен продовжує вести тєлє-шоу і пише колонку у The Guardian присвячену новинкам хай-тек технологій. Хто б міг уявити, що втілення образу вікторіанського джентельмена є палким поціновувачем комп"ютерних технологій і інтернету! У 1984 році Стівен Фрай став другим європейцем, що купив Macintosh а тепер у Фрая декылька компів смартфонів,гаджетов і власний персонаж у Second Life!   

Хто може зрівнятись з Стівеном Фраєм у володінні язиком, як частиною тіла і мовою ,як засобом спілкування і розважання? Хто може зіграти шляхетного джентельмена і сучасного міського покидька? Зіграти може будь хто, але хто зіграє так, що йому повірять? Хто безсоромно розказує про невиліковні хвороби та сексуальні збочення, лається з екрану у такій формі, що це можна слухати навіть дітям молодшого шкільного віку? Лише Стівен Фрай, якого вже зараз, за життя називають живим класиком та скарбом британської нації.

Окрім комп"ютерів, Стівен є затятим футбольним вболівальником - його улюблена команда "Норвіч" (Norwich). У 2007 році Стівен посів третє місце у рейтингу найдотепніших британців усіх часів, де перше місце посів ... Оскар Вайлд)))

Усі хто зрозуміли, що я тут написав, про що я тут написав, а що залишилось ненаписаним, але поміж рядків - велика порада ознайомитись з творчістю цієї надзвичайно талановитої постаті сьогодення. Тим більше ,що зараз вже стали доступні деякі його роботи. Обіцяю, що жодна хвилина не буде марно втраченою.

Музика: Tomcraft feat. Republica - Ready To Go

{ 6 Коментарів: }