про відсутність межі у мережі.

Sleepwalker ° 18.02.2013 в 01:07

i am the eggman,
i am the walrus...
 
J. Lennon
 
 
у питанні що таке інтернет - добро, чи все таке зло, я радше схилюся до другого варіанту. що цікаво, я роблю висновок не по собі, а по інших. хоча не це цікаво.
 
цікаво спостерігати за тими, кого знаєш. за іхніми стінками, активністю у соціальних мережах, що ніяк не назвеш соціальною активністю. ба навіть більше - це соціальна бездіяльність, задзеркалля, іміджева брехня і ошуканство, де ніхто не є тим, ким є насправді.
 
малолітки постять про нещасливе, єдине і навіки кохання, яке ніколи не повториться і в це можно навіть повірити, бо статуси і цитати дуже переконливі і сповнені матюків. заміжні, з дітьми і напівготовою вечерею перепощують цитати "ванільного" змісту з повітряними кульками у формі сердечок, "няшними" котиками і добірками фото останніх колекцій лабутенів і діорів, яких, звісно, ніколи собі дозволити купити не зможуть, та й до пуховика із золотими ґудзиками не пасуватиме. та, що вже заручена і весілля от-от відбудеться, все ще не може відмовитись від підлітковоі брутальності і в захваті від цитування феміністичних гасел, штибу "всі чоловіки казли", або "мєня трудно найті, легко потерять і нєвозможно забить"...
 
біологічно ще досить молоді і потенційно активні, але  рано одружені, загрузлі у сімейних обов'язках і програмах телепередач чоловіки постять про круті тачки, меми на кшталт "помніш как ето било - жми лайк", і всі майже поголовно члени Клубу Брутальних Мужчин, хоча єдина наявна брутальність у браку волосся на голові і у триденній щетині на бороді. молоді гіпстери, що прагнуть виглядати не лише модними, але й освіченими і начитаними завалюють стінки цитатами "вумних" книжок і за безумною кількістю таких цитат з відповідних спільнот "какую кніжку прочитать?" або "цітати нє подвласниє врємєні" стає зрозуміло, що самих книжок ніхто не читав. ну а навіщо, якщо ось тобі вже зробили витяги найцікавішого і "вартісного".   тому ніколи не скажеш на перший погляд хто насправді оця людина, сторінку якоі ти переглядаєш.
 
 і єдині, хто більш-менш щиро і розкуто спілкуються і постять - це одинаки, яким майже нема чого приховувати, нема перед ким звітувати, адже бажану брутальність, або ніжність, або гарний вигляд, або хобі вони можуть знайти в реалі - ім ніхто не заважає. а можуть і не знайти. можуть і не бажати. що захочуть - то й зможуть.
 
інтернет - це все таки "конкретне попадалово". в ньому нема вимикача дурної, шкідливої і тупої інформації. все це - анлімітед, но контрол, а тому в мережі межа між (майже скоромовка :-)) користю  і шкодою така ж непомітна, як у житті між добром і злом. і взагалі - хто сказав, що існує якась межа?

{ 100 Коментарів: }

Матч "Культура - Держава". 17-й рік. Рахунок 1:0

Sleepwalker ° 03.09.2007 в 14:54

Для мене вже давно не секрет (для більшості, я гадаю, також), що розробити і впровадити у життя дієву систему на будь якому рівні, зв будь якій галузі можна і без участі державних органів. Так, це каміння у город імпотентованих професіоналів - державних керівників усіх рівнів. Я не боюся здатися хронічним критиканом, бо, нажаль, наші керівники самі пропонують безліч прикладів своєї безпорадності і загальної незацікавленості в розбудові держави. А особливо - гуманітарної сфери. Чого варте лише питання книговидавництва, популярізації та реалізації. З сумом треба констатувати, що за усі роки незалежності держава лише встромлює гілля у колеса українського книговидавництва - цього без перебільшення локомотива гуманітарної освіти і загальнолюдського розвитку.

Нещодавно придбав книжку - переможця конкурсу одного з найкращих письменників сучастності Юрія Винниченка, що стала переможцем у 2005 році на інтерактивному конкурсі, що проводить BBC -"Книга року". Якщо враховувати численні коментарі та кількість учасників цього контесту ,можна сказати, що це насправді загальнонаціональна акція, не дивлячись на те, що інтернетом в Україні досі користується не така велика кількість громадян. Але резонанс акції заперечити важко. Якщо порівнювати з державними акціями в цій галузі, то вони обмежуються.. аж однією книжковою виставкою -ярмарком (що доречі нещодавно відбулася). Виставка- як виставка, має одну суттєву особливість - виступи різних діячів, переважно віце міністрів і просто міністрів з гуманітарних питань. Ще один привід для пі-ару і проголошення гасел, що навряд чи будуть виконані. Одним словом - відчуття чогось совкового і недолугого.

На мою думку, правильно розрахований інтернет-проект має набагато більший вплив і потребує ще менше коштів, ніж книжковий ярмарок. І це ще одне свідчення того, що креатив з невеликими грошима вартий більшого, ніж гроші без креативу.

Прикладів такого ставлення держави до питань розвитку книговидавництва, популярізації історії країни, розвитку туризму - тощо, можна дуже багато перелічувати. І рахунок буде на користь приватних організацій, вітчизняних і закордонних фондів, простих громадян - ідеалістів, що кохаються на літературі, кіні чи історії. Виникає питання - може треба закрити гуманітарний напрямок у Кабінеті міністрів, аби зберегти гроші від розбазарювання? Питання риторичне, адже такого ніколи не відбудеться, навіть не дивлячись на повний крах державної системи.

Не дивлячись на негатив, я вважаю, що читати в нашій країна стали більше. І читати стали якісніше. Вважаю, що частка україномовної, прогресивної літератури потрошку збільшується, але лише за рахунок самих авторів, приватних книговидавців. Тому хочу вклонитися і побажати нашій літературній і культурній еліті в широкому розумінні цього слова, - перемоги. Перемоги над державою. Ідіть вперед, не звертаючи увагу на каміння, що летить вам у спину, бо це того варте. Варте, бо в люди зможуть оцінити ваші зусилля- не сьогодні, так в найближчому майбутньому! Слава Україні!

Музика: Jean Michele Jarre - Oxygene 1-6 Настрій: ульот!