два принципово різні сорти опіуму.

Sleepwalker ° 29.07.2013 в 19:44

"Я хотел бы выразить сердечную благодарность Вам, Владимир Владимирович, за участие государства Российского в организации и проведении праздника. Он действительно сплачивает наши народы и дает ясно понять, как бы высвечивает перед нами путь нашего совместного исторического развития." Кіріл.

"Майте сміливість йти проти течії. Звільняйтеся від культури минущого. І останнє: моліться за мене" Франциск.

візит Франциска до Бразилії, перша закордонна подорож понтифіка, якось дивно збіглася у часі із святкуванням річниці хрещення Київської Русі. дивно і невдало, на мою думку, для РПЦ, УПЦ, Гундяєва, Януковича, Путіна і усіх причетних, тому що змусили аналітиків порівняти ці два заходи. 

по-перше безпека - на тлі перекритого центру Києва, нескінченних кортежів і відверту зневагу навіть до тих бідолашних громадян, що якимось дивом трапилися на київських шляхах Гундяєва і Ко, Франциск, що випадково потрапив у пробку на переповнених вулицях Ріо, його відмова від розкошів і відкрите, щире спілкування з вірянами - виглядає надзвичайно привабливішим. принаймні залишається враження, що в ньому є щось людське, на відміну від наших східних гостей, які у мене викликають стійку асоціацію з прибульцями з таких далеких галактик, що навіть сам Господь Бог, ймовірно, десь ближче до нас.

порівнюючи промови на Володимирській гірці і на пляжі Копакабана важко не зрозуміти месідж. візит Гундяєва вже по завершені лише підсилив прогнози і на повну розкрив справжню мету цих заходів. звісно, тут зіграли свою роль Путін і Янукович, тому важко це оцінювати якось інакше, ніж візит аґіткомпанії на землі заблудлого "братнього народу". а що казав Папа? закликав молодь іти проти течії, а старше покоління не відмовчуватись, натомість брати активну участь у процесі зміни світу на краще. власне, там ще багато чого було сказано, але цього маленького фрагменту цілком достатньо, щоб відчути велику прірву між цими світоглядами. 

якщо подивитись на ситуацію з оптимістичної точки зору, можна сподіватись на те, що РПЦ у найближчі роки буде стрімко втрачати свої позиції в Україні, а УПЦ таки об"єднається і проведе серйозну роботу над помилками, тому що той світогляд який пропагують московські попи зараз, у сучасному (європейському) суспільстві не має шансів на підтримку. православність у розумінні РПЦ є не релігійною конфесією, а радше політичною партією, яка, до того ж, просуває інтереси лише однієї держави, хоч і дуже великої (в суто географічному сенсі).

здається ніколи в історії ці дві конфесії не були настількі далекі одна від одної. 

{ 7 Коментарів: }

Берґман

Sleepwalker ° 14.07.2013 в 20:37

нескінченні суперечки на тему хто найвидатніший режисер усіх часів я б закінчив раз і назавжди, обравши або Інґмара Берґмана, або Андрія Тарковського. але обрати серед них двох нелегко. Тарковський називав Берґмана найкращим режисером, а той - Тарковського і навіть "позичив" тому для фільму "Жертвоприношення" свого оператора Свена Нюквіста, з яким довго і плідно співпрацював. 

важко обирати серед обраних. але у Ернста Інґмара Берґмана сьогодні день народження - йому особлива увага. більшість видатних режисерів, серед яких і Коппола, і Аллен, і Спілберґ, і Кісловскі, і Кубрік і...ще дуже багато інших називали Берґмана найвидатнішим. з такими майстрами важко сперечатися. 

навіть не знаю на чому наголосити, що виділити, адже про Берґмана написано і знято багато матеріалу, його авторитет непохитний і не потребує зайвих підтверджень. скажу лише від себе, що будь-який його фільм - буквально будь-який - дивлюся майже не кліпаючи очима, боячись пропустити погляди, тіні, рухи... 

залишається лише порадіти, що у 1977 він поїхав у само-вигнання не до США, а до ФРН і не зрадив Мистецтву з Фабрикою мрій. 

і на останок одна з його цитат: "Не залучай почуття у те, що ти бачиш і ти побачиш все."

{ 1 Коментарів: }

навіщо курча переходило дорогу?

Sleepwalker ° 25.06.2013 в 19:59

why 6 aftaid of 7? 'Cos 7, 8 (ate), 9! - один з найдавніших жартів, які згадують ще певно на початкових етапах вивчення англійської. 

з канібалізмом числівників за популярність може посперечатись лише курча, що наважилось перейти вулицю. на питання "Навіщо курча переходило вулицю?" досі не знайдено одностайної відповіді. в інтернеті можна зайти сотні (буквально - сотні!) різноманітних варіантів. а от припущення щодо мотивів курчати від відомих особистостей (мовою оригіналу, інакше буде нецікаво):

Why did the chicken cross the road?

Plato: For the greater good. (htis is my favorite one!)

Richard Nixon: The chicken did not cross the road. I repeat, the chicken did NOT cross the road.

Sigmund Freud: The fact that you are at all concerned that the chicken crossed the road reveals your underlying insecurity.

Bill Gates: I have just released the new Chicken Office 2010, which will not only cross roads, but will lay eggs, file your important documents, balance your checkbook and eat your neighbor.

Charles Darwin: Chickens, over great periods of time, have been naturally selected in such a way that they are now genetically disposed to cross roads.

Albert Einstein: Whether the chicken crossed the road or the road moved beneath the chicken depends upon your frame of reference.

Martin Luther King, Jr.: I have a dream! I have a dream of a day, when ALL chickens can cross ALL roads without having their motives called into question! 

Ernest Hemingway: To die. Alone. In the rain.

Hamlet:
To cross, or not to cross, that is the question: - 
Whether 'tis nobler in the mind, to suffer 
The slings and arrows of outrageous side; 
Or to take arms against a road of troubles, 
And by crossing end them?

Ronald Reagan: I forget.

Homer Simpson: There was free beer on the other side of the road.

непереможний тренд

Sleepwalker ° 21.06.2013 в 19:50

мода, реклама, увесь маркетинг придуманий для жінок. це не моя вигадка - про це казали відомі рекламісти і зізнавались виробники різної продукції. деякі чоловіки теж ведуться, але це лише приємний бонус, а от основні прибутки надходять від жіноцтва. тому все для іхньоі втіхи, кожна забаганка, навіть найобсурдніша втілюється в життя, швиденько стає модним трендом і так же швидко виходить з моди, аби звільнити місце наступним дизайнерським знахідкам.

приклад? прошу дуже: забаглося жінкам влітку ходити у чоботях. здавалося б ну що за нісенітниця: у майці, шортах і ... чоботях! але ж зробили - ну тільки дірок наробили побільше, аби не надто пітніло і тепер вже ніхто навіть не обертається і пальцем біля скроні не крутить. наче так завжди і було. я впевнений - якщо жіноцтву запропонувати ходити по вулиці, ну припустимо, в ластах - і в такому ходитимуть, яко риби у воді.

але чоловіки цьому неподобству, себто абсурдному конс'юмеризму, пручаються і, скажу це не без гордості, у загальній масі перемагають. в столиці це не так помітно, але проїхавши країною я вкотре переконався: якщо чоловік обирає якийсь стиль, то за рік - два розвести його на щось нове не вийде. тому тренд а-ля "сандалі на шкарпетки" та/чи "майка у шорти" - він практично непереможний. і нам плювати на бренд і країну-виробника, відсоток натуральних складників і колір. 

тому акули бізнесу ще не скоро зможуть нажитися на українських чоловіках. ми в цьому сенсі поважаємо традиції і здоровий глузд нам дуже допомагає. бо якщо чоловіки, стоячи перед шафою, почнуть істерично волати "колір сандалів не пасує до тренувального костюму", або "ці шкарпетки я купив минулого року і вони вже немодні", тоді можна буде поставити на нашому генофонді великий жирний хрест.

{ 20 Коментарів: }

кулінарні тортури 2

Sleepwalker ° 20.06.2013 в 22:46

у порівнянні з тваринами людина відчуває запахи дуже слабо. лише двадцята частина мозку відповідає за нюх. саме ця двадцята частина мого мозку сьогодні взяла на себе ще і додаткову функцію будильника. 

є запахи собі, як запахи, а є запахи смачної їжі, настільки запашні, що здається вони щось важать. коли їх вдихаєш, вони наче осідають на стінках шлунку. проблема лише в тому, що наїстися в такий спосіб неможливо - можна лише роздратуватись. запах з часом минає, але там у шлунку ще залишаються спогади про нез'їдені смаколики. 

не знаю кому з сусідів знадобилося готувати запашні м'ясні страви о восьмій ранку, але краще б вони цього більше не робили, бо це справжні тортури. а якщо вже і готують, то нехай потім приходять пригощають, як компенсацію за дарма виділині шлункові соки, чи шо...

{ 4 Коментарів: }

мовний лікбез (шведсько-англійський)

Sleepwalker ° 07.06.2013 в 12:42

цей текст - розлогий (гігантський) коментар до чудового есе Ігоря Померанцева на сайті Радіо Свобода про особливості англійськоі мови і як вони віддзеркалюють особливості британського способу життя. але я доповнив особливостями іншоі, близькоі мені мови

англійська мова до реформ не готова та й навряд чи іх потребує. все-таки на ній надзвичайно велика відповідальність, тому що ця мова вже належить, грубо кажучи, усьому світові. 

а от цікавий приклад з трохи ближчої до нас півночі. у шведській мові займенник "Ви" зник із вжитку наприкінці 60-х. започаткувала цю міні-реформу, як не дивно, одна особа, що не має стосунку до лінгвістики. це був професор нейробіолог Брур Рексед. у 1967 році, коли його було призначено головою Управління охорони здоров'я та соціального забезпечення, він виступав із промовою перед усім штатом управління, де наголосив, що до кожного буде звертатися на "ти" (du) і чекає цього ж і від своїх підлеглих.

треба зауважити, що звернення до будь-якої особи у Швеції було надзвичайно формальним. перед прізвищем обов'язково зазначалась посада. наприклад: бухгалтер Свенссон, директор Нюквіст, інженер Берґман і т.д. вживання таких слів, як пан (herr), пані (fru, fröken) дозволялось лише до того моменту, як особа, що звертається дізнавалась посаду, звання співрозмовника. у подальшому спілкуванні вживання цих слів вважалося дурним тоном. 

наступним і заключним етапом виключення з вжитку займенника "Ви" стала прес-конференція новообраного прем'єр-міністра Улофа Пальме у 1969 році (його перший термін на цій посаді), де він одразу дозволив журналістам звертатись до нього на "ти". ця традиція розповсюдилась практично миттєво і на сьогоднішній день у Швеції на "Ви" звертаються лише до осіб королівської сім'і. 

кінець 60-х у Швеції - це початок соціального неспокою, загальної радикалізаціі суспільства, що також вплинуло на швидке розповсюдження цих нововведень. але щодо британців, то непорушність мовних традицій - це може бути захисна реакція на соціальні зміни, засилля представників інших, не зовсім європейських культур. може я занадто сентиментальний, але мені хотілося б, аби оці особливості англійської мови, про які пише Ігор Померанцев, зберігалися і надалі.

http://www.radioazadlyg.org/content/blog/25004230.html

Do You Speak English? 

Я живу в Лондоне рядом с огромным парком, который можно смело назвать лесом или пустошью, в зависимости от того в какой точке очутишься. По этому парку раскиданы скамейки. Вот они-то для меня – настоящее английское чудо. Каждая скамейка разделена перегородками из гнутого железа. Ты можешь сесть, а рядом тоже кто-то сядет, но вы – разделены. Вроде вместе сидите, но в то же время - порознь. Это и есть английское "privacy" (приблизительно – "частная жизнь").

О своей национальности нормальный человек обычно вспоминает за границей: по контрасту. Нынешний спор о "британскости" начался оттого, что в одно ненастное утро миллионы британцев проснулись и почувствовали себя в чужой стране. Оказалось, что рядом с ними живут люди, очень много людей, которые готовы не то что разнести в щепки скамейки, но и выкорчевать все Хэмпстедские- Гайд- Холланд и прочие парки. Оказалось, что в Соединённом королевстве есть целые культуры, которые не желают признавать перегородок, другими словами права на "частную жизнь". По данным британских спецслужб, только в последнее время в стране расследуется около тридцати террористических заговоров, цель которых – физическое уничтожение "неверных". Но это пусть анализируют серьёзные эксперты. Поскольку я пишу стихи, то для меня куда естественней искать корни "британскости" в языке. И не только "британскости". Думаю, твёрдый порядок слов в немецком многое говорит о носителях этого языка, как и бесчисленные степени свободы в английском – об англичанах. Есть одна грамматическая деталь, которая не бросается в глаза.

В немецком или русском существует пара личных местоимений "вы" и "ты". В английском сохранилось только "вы" – you. Что это значит? А то, что в англоязычном мире все – на "вы". Никто никому не "тыкает". Говоришь ли ты с ребёнком или с подчинённым, всё равно – на "вы". Просто не нация, а дворянская семья. Ещё одно грамматическое наблюдение. Я заметил, что даже грубоватые люди, переходя на английский, звучат вежливей, чем на родном языке. Думаю, что секрет этого социального явления – в сослагательном наклонении. В английском языке оно играет несравнимо большую роль, чем в русском или украинском. Все эти английские "не могли бы вы...", "хотелось бы...", "а нельзя было бы..." и пр. и пр., пусть условно, но оставляют собеседнику свободу выбора, дают ему шанс, пусть иллюзорный, сохранить достоинство. Не думаю, что в будущем Билле о правах и обязанностях речь пойдёт о личных местоимениях или сослагательном наклонении. Ну и не надо. Они постоят за себя сами.

{ 3 Коментарів: }

геометрія дитинства

Sleepwalker ° 03.06.2013 в 17:13

сьогодні проходив повз занедбаний будинок якогось громадського призначення з напівстертим надписом "Кафе". кожна літера була на окремій круглій площині, що у свою чергу тримались на винесених зі стіни металевих трубах. отже іх було чотири: К, А, Ф, Е. біляво-брудне скло, на яких було нанесено літери дозволили припустити, що колись вони підсвітлювались зсередини. таких артефактів радянської епохи в Києві трапляється все менше, але де не де вони все ще залишаються.

згадалося те незабутнє відчуття свята з дитинства, коли батьки виводили до кафе по вихідних. величезні конуси наповнені соком, пару рядків тістечок і, звісно - морозиво. я досі пам'ятаю солодкаву гіркоту березового соку, а згадуючи кульки морозива у піалах на високій ніжці відчуваю хруст маленьких крижинок застиглої води на зубах.

усе уніфіковане, усе геть однакове - у кожному закладі, у будь-якому районі міста. та що там міста! пригадую, як опинившись у далекому сибірському місті, за 5000 кілометрів від рідного Києва я побачив ті самі інтер'єри, той самий посуд і навіть відчув ті самі смаки та запахи, наче вдома. ось вона - міць ГОСТу!

тепер вибір набагато ширший, усе різноманітне і на будь-який смак. я і тепер не відмовлюсь від березового соку або морозива, але відверто кажучи, ані багатство вибору, ані доступність (адже тепер від батьків не залежиш) не зрівняється з дитячими спогадами. спогади все одно солодші і приємніші за ті смаки, що відчуваю прямо зараз.

конуси соків, трикутники тістечок, кульки морозива і багатогранники склянок - ось вона нехитра радянська геометрія дитячої втіхи.

{ 6 Коментарів: }

не тільки про "не тільки вино"

Sleepwalker ° 24.05.2013 в 17:14

Брейгель викликає в мене досить незвичне відчуття, не таке, як роботи інших художників того періоду. він більше схожий на хронікера, сцени викликають особливу довіру, як до фотографії. 

ну а "велетенські бутилі" це, як не дивно, частинка зі спогадів і мого дитинства. от тільки зберігали в них, певно, не вино, бо тих запахів я не запам'ятав і не вони повертають мені спогади про дитинство.

після радіоесе І. Померанцева постійно кортить написати про щось своє, певно тому що він торкається речей інтимних. по-своєму, елегантно. 

послухайте або прочитайте.

http://www.svoboda.org/content/article/24979021.html

безальтернативність породжує хаос

Sleepwalker ° 23.05.2013 в 22:50

стисло про сабж: у Хусбі,одному з районів Стокгольму, вже третю добу не припиняються заворушення із нападами на поліцію і підпалом автівок. приводом для цього стало вбивство літнього чоловіка не дуже європейського походження, якого поліція побачила на вулиці з ножем і якого згодом застрелила.

Хусбі - околиця столиці Швеції, де традиційно мешкають або емігранти, або робочий клас, тобто - район неблагополучний. місцеві жителі відреагували на жорстокість поліції практично миттєво. одна з мешканок району каже, що той чоловік був несповна розуму, він поводився як завжди. його треба було лікувати, натомість поліція застосувала зброю. інша каже, що якби подібне сталося у іншому, заможному районі міста реакція поліції була б набагато спокійнішою.

згуртованість мешканців району заслуговує на повагу. і при цьому не важливо чи це емігранти чи прості робітники - вони захищають себе від протиправних дій влади. загалом всі події розгортаються за французькими та британськими сценаріями 2008 - 2010 років. кидання каміння у поліцію, підпал автівок, розбиті вітрини - нічого нового. було б українцям так згуртовуватись після чергового, навіть одиничного ментівського свавілля...

політолог Шанталь Муффе пояснює подібні радикальні настрої наступним: "ми живемо у пост-політичному суспільстві. сучасні політичні партії більше не конкурують між собою, не пропонують різні напрямки розвитку, натомість де факто захищають існуючий політичний устрій, який є дуже далеким від досконалості. у такій ситуації населенню не залишається нічого іншого, як протидіяти у такий насильницький спосіб."

{ 23 Коментарів: }

Маргарет

Sleepwalker ° 09.04.2013 в 01:44

"Margaret! Margaret!"
Little Britain
 
 
сьогодні усі сайти рясніли новиною про смерть Маргарет Тетчер. вона отримала достойну увагу, вона на неї заслуговувала. проте цей пост я вирішив написати тим, хто в коментарях не пошкодував лихих слів на іі адресу, хоча, як то кажуть, про мертвих або добре, або ніяк... 
  
не розумію я цих критиканів. не розумію звідки з'являється стільки ненависті і зневаги до людини світового масштабу, політика, яких у 20 ст. було так мало, що іх можна перелічити буквально на пальцях рук. що ви ій закидаєте? непопулярні реформи? приватизацію? Фолкленди?
 
панове, смішно звучить ваша критика, особливо якщо зауважити, що ви не британці, а переважна більшість з вас у Британії ніколи не була. я теж не британець, теж не відчув на власній шкурі ті буремні часи, коли вона прийшла до влади. але я на це дивлюся з іншого боку і до чого і вас закликаю.
 
у нас є чудова нагода подивитись на недавню історію, недавні події, результати, що перевірені часом. проаналізувати що таке непопулярні реформи, побачити наслідки. ми потребуємо саме таких реформ. непростих, рішучих, безкомпромісних. але я думаю, що не наші політики винні у тому, що таких реформ нема. в першу чергу винні такі, як ви, адже це ви не розумієте, що для того, аби жити краще далі, треба спочатку чимось поступитися. 
 
найпростіші, але водночас наймудріші слова, якими характеризувала свої діі сама Тетчер: "Треба витрачати менше, ніж заробляєш." 
 
хіба це не якесь Боже прокляття, коли у країні жебраків не розуміють цієї банальної істини? британці теж не одразу, але зрозуміли. а совковий менталітет паралізував волю, засліпив розум, залишивши здатність робити лише пів-кроку і тішитися лише з того факту, що він був зроблений не назад. але пів - це не ціле.  
 
я дуже сумніваюсь, що в нашому суспільстві може народитись політик такого світосприйняття, як Маргарет Тетчер. а якщо такий і народиться, то самим народом він буде зацькований і роздавлений. так само сумніваюсь, що український прапор стане таким же міжнародним брендом, яким вже багато десятиліть є британський, тому що за прапором - дещо більше, ніж гармонійно поєднані кольори. 
 
Маргарет Тетчер не побоялась, не відступила, взяла відповідальність, перепрошую за пафос, за найбільші економічні реформи у Британії з часів королеви Вікторії. вона пережила фізичну загрозу, а головне - витримала психологічний тиск, що набагато важче і набагато важливіше. 
 
так що "досить скиглити". так, недоречно згадувати іншого "прем'єр-міністра", на жаль нашого. але скиглити і справді годі, адже критикуючи таких патріотичних, принципових, невідступних політиків, як Тетчер, ми перетворюємось на шакалів. так, важко усвідомлювати, що ти не станеш такою ж значущою фігурою у світовій політиці, як вона, але треба намагатися, брати за приклад - саме для цього народжуються такі люди і такі політики.        
 
глузливий епіграф з комедійного скетч-шоу - це насправді не знущання над пам'яттю про Маргарет Тетчер, це поклик до Маргарет, до "тетчерів". таких політиків бракуватиме не лише нам, іх бракуватиме і самій Британії.
 
спочивайте з миром, баронеса. а на фото - Маргарет Гільда Робертс, 1951 - рік свого весілля і рік, після якого іі життя почало змінюватися.

{ 24 Коментарів: }

як Атлантида.

Sleepwalker ° 07.04.2013 в 02:10

на фото спосіб поховання вікінґів - довгий кам'яний човен. таких було багато знайдено у Скандинавії, балтійських країнах та Німеччині. вік скульптур різниться. наприклад, кам'яний човен у шведському Ґоталанді було побудовано тисячу років до нашої ери.

так, звісно не піраміда Хеопса, не вражає. але приклад небанальний, непопсовий. гарний привід подумати що залишиться після нас. мені здається, що після того, як зникне електрика, про нас знатимуть менше, ніж ми про древніх єгиптян або тих же вікінґів, бо фізичних, реальних пам'яток ми продукуємо все менше і менше.

для далеких нащадків нас майже не існуватиме. як Атлантида.

{ 13 Коментарів: }

без Мері не розібратись...

Sleepwalker ° 27.03.2013 в 00:01

алкоголь не дає відповіді, але допомагає забути питання.
народна мудрість
 
я так чекав травня, коли до Дня Києва мали б відкрити реконструйовану Поштову площу, яку я так люблю, що провтикав новину вже кількамісячної давнини про те, що реконструкція заморожена і зовсім не в буквальному сенсі - не через мороз і сніг. несподіване розчарування. але для людини, що дружить з логікою нема нічого дивного, адже будівництво розпочали, гроші куди треба переказали, відкати кому треба відкатили, отже етап, коли мотивація до дії у піку вже подолана. 
 
дуже шкода туристів, що зупиняються у трьох локальних готелях, які, між іншим, не такі й дешеві - Імпрезі, Фермонті і Рів'єрі. різницю у краєвиді можна побачити на двох фото. це той випадок, коли краще обирати номери з видом на пагорби чи, скажімо, стіну сусідньої споруди.
 
тим же, кому не пощастило і хто змушений залишатися в номері довгими самотніми вечорами, не залишається нічого іншого, як прикрашати панораму уявою, що напрочуд добре загострюється за допомогою алкоголю.
 
от яку цікаву інфу я прочитав недавно. відомий коктейль Кривава Мері, що за деякими даними був винайдений у 1921 у Парижі, має багато рецептурних варіацій і назв, що залежать від географії та культури вжитку алкоголю. 
 
наприклад канадський винахід Червоне Око (Red Eye) - замість горілки додається пиво. або Кривава Барбара - це коктейль без алкогольної складової взагалі, названий на честь коилшнього міністра транспорту Великої Британії Барбари Касл, що ввела непомірні штрафи за водіння у нетверезому стані. Безкровна Мері  (Bloodless Mary) - коктейль без томатного соку (бґґґ). Розпусна Мері (Slutty Mary) - замість селери подається із сосискою у коктейлі. а в Австралії пропонують Кривавого Блекі (Bloody Blackie), де замість томатного соку - кола. 
 
 особисто мені без Мері дивитись на спотворену Поштову площу просто нема сили... 
 
добраніч! :-)

{ 5 Коментарів: }

коли найменше чекаєш на каверзу, або розрив шаблону.

Sleepwalker ° 20.03.2013 в 23:04

думав я про своє і як завжди згадалося щось абсолютно протилежне. колись дуже давно я, здається, навіть згадував цей курйоз, але не так детально. може не з першого, але з другого погляду точно можна помітити не лише тривіальну байку, але й філософську, світоглядну складову у цій історії. отже...
 

цікавий епізод стався колись зі мною в Таллінні. вже далеко за 12-ту ночі я провів одну дівчину до її дому і повертався до себе в готель. погода була пречудова, іти було не дуже далеко, місто я знаю, отже йшов пішки. на вулиці практично нікого не було, але десь за метрів сто я почув голоси і це була пара місцевих бомжів - чолов"яга років 40-50 і жінка десь така ж сама. жінку в другому я розпізнав вже пізніше, адже голоси в них були практично однакові.

наближаючись до них я став чимдалі краще чути сенс розмови на підвищених тонах. діалог був приблизно такий: 
- давай сигарету Валера, б**ть.
- я тебе все отдал, Наташ...
- ну шо ты мне тут п****шь. ты мне две тока дал!
- ты совсем **** память потеряла, Натаха! пол пачки, б****ь отдал днем!
- ты мне ***й тут п***ь! я у тебя одну взяла (там-то), а вторую потом у (чогось-там). я, с**а курить хочу!

і десь на останньому акорді я якраз минув цю пару. після того зі спини до мене підбігає ота Натаха і... я вже підготувався дати сигарету, може навіть дві - настрій був ну дуже файний і до всього світу я відчував приязнь. але це був той випадок, коли несподіванка трапляється там, де на неї чекаєш найменше. жінка підходить, перебирає ніжками крокуючи поруч і дуже лагідно промовляє:
- excuse me, mister (!!!) can you give me one cigarette? please!

оце please було сказано окремо. наче після того, як вона видала увесь текст раптом згадала якусь дуже важливу деталь - please!

це на мене справило настільки сильне враження, що я повівся не як планував, не як я, а як радять у путівниках туристам і батьки дітям - уникати контактів з незнайомими або підозрілими людьми і чимшвидше тікати. у повному ступорі я банально збрехав, сказавши, sorry but i don't have any.

пізніше в готельному номері мене ця історія усміхнула, але повертатися майже ранковим Таллінном до тих бідолашних мені вже було несила.

{ 5 Коментарів: }

милий конфуз принцеси.

Sleepwalker ° 18.03.2013 в 02:13

принц Кембріджський Вільям та його дружина герцогиня Кембріджська Кетрін (або просто Кейт Міддлтон) відвідали парад присвячений дню Св. Патріка. не обійшлося без милих незручностей)

Habemus Papam!

Sleepwalker ° 13.03.2013 в 22:53

не пройшло і години з часу, як вибрали нового Папу, як я з різних телевізійних джерел почув його ім"я певно в усіх можливих мовних варіантах - Франческо, Френсис, Франсис ну і звісно - Франциск. новим главою Римо-Католицбкої церкви став кардинал Хорхе Маріо Берґольо.

Х.М. Берґольо народився в Буенос-Айресі у 1936 році у бідній родині робітників - емігрантів з Італії. отримав освіту техніка-хіміка. пізніше зацікавився філософією і теологією, які викладав у трьох католицьких коледжах Буенос-Айресу. у 1958 році вступив до ієзуїтського ордену. посвячений в священники у 1969 році. кардиналом призначений самим Папою Іоаном Павлом ІІ у 2001 році. вільно володіє італійською та німецькою мовами.

це офіційні біографічні дані. спостерігаючи за тим, як обирають Папу сьогодні ввечері я про зещо думав (часу на роздуми було надано чимало) і зокрема про те, що це вже третій Папа за моє життя. і після обрання Франциска І я помітив, що всі ці Папи в чомусь унікальні і особливі.  

Іван Павло ІІ став Папою, якого шанували не лише католики. ця людина високої моралі, авторитету, харизми заслуговувала на любов і увагу до себе і серед атеїстів і серед православних. Папа Бенедикт відзначився тим, що вперше за 500 років відрікся від свого сану і став тепер "Почесним Папою". спочатку я не міг второпати чим же він заслужив стати почесним, але потім зрозумів - колишніх Пап не буває. Бенедикт був лише другим за всю історію. Про причини його "пенсії" можна идскутувати і дехто каже, що справа зовсім не в купському стані здоров"я, а у внутнішніх іграх у Ватикані і ігри ці, буцімто, не такі вже й чесні. сьогодні не хотілося б про це писати, але я з цією думкою погоджуюся.

Франциск І став в дечому особливим вже сьогодні - по-перше, його ім"я каже само за себе. по-друге - він перший Папа неєвропеєць. і хоча він має італійське коріння, він все-таки народився і все життя пропрацював в Аргентині. до речі тут кардинали також, що називається "вбили двох зайців" - Папа, начебто з Південної Америки, проте коріння має італійське, тобто нібито він на половину європеєць, отже всі задоволені. 

кажуть, що він досить консервативний і дуже скромний - пересувається автобусом. тепер буде не папамобіль, а цілий папабус? :-) а я помітив, коил він вітам "місто і весь світ", наскільки він високий і на свої роки тримаєьться дуже прямо і впевнено. але найбільше мене вразило, коли він почав свою промову з жарту про те, що "кардинали так довго шукали нового Папу, тому що пішли шукати аж на інший край світу", натякаючи на своє далеке від Ватикану походження. дуже хороший початок.

от такі в мене виникнули думки з цього приводу, якими я щойно і поділився. вітаю усіх католиків з обранням Папи Франциска І!

{ 46 Коментарів: }

Кобзареві.

Sleepwalker ° 09.03.2013 в 15:30

А панство буде колихать,
Храми, палати мурувать,
Любить царя свого п'яного,
Та візантійство прославлять.
Та й більше, бачиться, нічого.

Т. Шевченко "Я не нездужаю, нівроку..."

той, що виріс у неволі так ніколи волі і не знайшов, під лихою зіркою народився під нею ж і помер. покручена була доля твоя і спотворена пам"ять про тебе, Кобзарю, пророче ти наш, прославлений герою всесвітнього українства без звань та орденів - ці кількадесят рядків на твою честь.

мені здається, що я вже давно зрозумів справжню вартість творчості Шевченка, відчув його справжнього, а не того, яким зробила його пропаганда - спочатку царська, потім совєтська, а тепер наша, шароварна. за своє життя багато читав і перечитував його твори. однією з найлюбленіших книжок мого юнацтва було шикарне видання його "Художника" - на глянцевому папері у величезному форматі з безліччю репродукцій і автографів чудової якості.

може саме через цю книгу я завжди шанував Шевченка більше як художника. свого часу займаючись малюванням особливо любив гравюру і малюнок олівцем і Шевченка я в цьому плані просто обожнював. безсумнівно, Шевченко є одним з корифеїв українського малярства. на мою думку, саме як художник він мав найбільше визнання і успіх - не як поет. це звучить лгічно якщо подивитись з того боку, що народившись в неволі в українській провінції він досяг не лише мети - свого призначення. отримав відповідну освіту у тогочасній, ворожій до українства столиці Імперії і реалізував себе як художник попри все - заслання, солдатщину, заборони і хвороби він був неймовірно працездатний і зміг створити величезний доробок просто шикарних картин. 

Шевченка поета оцінювати важко, принаймні не так легко, як художника. в поезії якнайкраще проявляється суперечливість його натури. з одного боку - палкий революціонер, націоналість найвищого ґатунку, з іншого - проживши більшість життя у Росії, він писав і російською, в багатьох моментах можна побачити його типовоукраїнську меншовартість. це теж в принципі логічно - він справжній син свого народу і це наша риса, що не викорінюється століттями. 

так сталося, що за радянських часів Шевченка почепили на кожну стінку стінку у школах, інститутах, громадських установах і він став частиною Культу, що цивілізована людина принципово не може сприймати. ніхто не знав Шевченка, як лірика, як людину - лише як революціонера. але це тільки одна сторона медалі. колись давно по телебаченню показували кількасерійний документальний фільм Юрія Макарова "Мій Шевченко", де він вперше зробив те, чого я сам довго чекав - він показав Шевченка людиною. розказав про його коло знайомств, вподобання, любовні пригоди. мало хто до цього знав, що Шевченко був справжнім бабієм (хто пам"ятає про на 15-20 років молодших за нього пітерських коханок?), що він любив світські тусовки тощо. звісно, такий світський образ життя палкого революціонера був невигідний совєтському режимові. 

пам"ять про Шевченка спотворена, однобока і цьому не можуть зарадити навіть наші теперішні "вільні і незалежні часи". Шевченко - людина зі своїми сильними і слабкими сторонами....та навіщо вдаватися в крайнощі - просто як людина - мало кому цікавий, а особливо нашому офіціозу, що, ніде правди діти, досі сприймає все по-старому, по-совєтському. в цьому і є ґрунтовна помилка, найфатальніша. Шевченко - один з найвидатніших українців і для того, аби люди це зрозуміли, його не треба ставити на десятиметровий постамент, не треба ліпити йому вуса довші, ніж у нього були насправді, не обов"язково створювати враження, що він не знімав своєї папахи навіть уві сні. у Шевченка є людське зрозуміле кожному обличчя і це справжнє обличчя - воно буде ближщим, сприйнятнішим для людей, ніж сто тисяч портретів і пам"ятників.

репродукція внизу - мій найулюбленіший образ Кобзаря. він там молодий, але він вже пройшов через багато негараздів, він вже тоді багато написав і намалював незабутніх творів. але подивіться на його погляд - злегка хитруватий, красиві губи, складені у злегка іронічну посмішку, розкуйовджене волосся - це людина, з якою я хотів би поспілкуватися, або навіть потоваришувати. тут він лише отримав омріяну свободу і можливість навчатися і творити, тут він оптиміст, людина, що живе планами на майутнє. він ще не знає, яка буде його справжня доля, тому саме тут він прекрасний...

дуже важко боротися зі стереотипами, але мені б хотілося, аби якомога більше людей спробували подивитися на Кобзаря з моєї точки зору. це допоможе краще зрозуміти його поезію, його пророцтва (а він справді пророк! епіграф до цього допису це прекрасно ілюструє - і це лише одненький маленький уривок!) звісно, моя точка зору викладена недолуго адже я не письменник, але менше з тим - візьміть книгу Шевченка, на секунду заплющте очі і позбудьтеся всього того, що вам коли-небудь розповідали про нього - особливо у школі. потім відкривайте очі і читайте - по новому. 

{ 41 Коментарів: }

вдало монетизоване свято.

Sleepwalker ° 07.03.2013 в 14:27

хто ще мене тут пам'ятає, ті, прекрасно знають як я ставлюся до свята 8 березня. і я хочу одразу сказати "стоп" тим, хто на автоматі скаже, що я погано ставлюся до жінок. це не так, бо до жінок я ставлюся досить толерантно, а навіть іноді і занадто. ті, принаймні, що цінують у чоловіках здоровий глузд мене зрозуміють, а ті, що колись на собі випробували мою толерантність - ностальгійно зітхають.

не дивлячисть на моє негативне ставлення до цього свята, я не проти так званоі монетизаціі і спекуляціі на ньому. звісно, якщо я маю з цього хоч якийсь зиск :-) рекламні банери ще тижні за 2 рясніли пропозиціями ідеальних подарунків для коханих, матусь чи колег і мені залишається лише смкати себе за патли, що я не поставив рекламний банер раніше - тоді б і я мав з цього хоч якусь копійчину на пиво. ну нічого - треба бути спритнішим, хоча у своє виправдання я скажу, що був вельми зайнятий і все це насправді фіґня :-) 

якщо вам вже так подобається, то вже святкуйте на здоров'я, тіште тих, хто впарює вам непотрібні подарунки - і ще добре, якщо це якесь шмаття чи новий міксер! але за статистикою у нас на день св. Валіка і 8 березня продається близько 400 000 м'яких іграшок. цифра шалена, особливо якщо уявити, що певно 90% (це вже моє припущення) кому дарують - це цілком дорослі, статево зрілі індівідуми! а що сказати про тих, хто таке купує? ні, мужики, вже краще подаруйте авто, або той же міксер чи іншу побутову техніку - їх все одно рано чи пізно доведеться купляти!

а наразі я залишаю мою улюблену карцінку, яку вперше тут запостив роки 3 тому. наручники - чим не корисний і оригінальний подарунок? :-)

{ 56 Коментарів: }

кохання, що випестило звіра

Sleepwalker ° 23.02.2013 в 01:00

після "Реконструкції" я свідомо підсів на роботи режисера Крістофера Бое хоча з самого початку розумів, що усі подальші фільми будуть порівнюватись з Реконструкцією і порівняння завжди буде на користь неї (бо вона неповторна). але це жодним чином не означатиме, що решта фільмів не варті уваги. 

фільм "Звір" (Beast), остання на сьогоднішній день робота Бое (2011), традиційно для нього присвячена коханню у формі трикутника. але шокуючим для глядача стане той момент, коли він побачить, що через шалене кохання людина може перетворитися на звіра не лише у метафоричному сенсі, але й фізичному. концепцію фільму лаконічно і влучно означив сам Бое: "Моїм наміром було показати увесь діапазон емоцій від пристрасного кохання до огиди, який подружня пара може пройти лише за один день." і він показав. у свій фірмовий спосіб - не без містики. це "той незручний момент", коли фільм неможливо віднести ані до мелодрами, ані до хоррору, хоча він безумовно є і тим, і тим. 

Ніколас Бро вже давненько надокучив мені, адже знімається він дуже багато і в усьому підряд - від арт-хаусу до телевізійних кримінальних серіалів. до сьогодні я б не назвав його виразним, харизматичним актором. проте "Звір" повністю змінив моє ставлення і я нарешті збагнув чому Крістофер Бое знімає свого найліпшого друга Бро в усіх (!) своїх фільмах. а от Мар'яна Янкович, що виконує головну жіночу роль нічим особливим, окрім гарної фігури, не запам'яталась.

ну і ще я зрозумів, що знімати фільми буквально на 80 хвилин - це особливий режисерський фінт. неймовірна концентрація емоцій на кожну секунду перегляду - несвідомо продовжуєш перебувати під враженням ще досить тривалий час.

{ 11 Коментарів: }

реконструкція одного love affair.

Sleepwalker ° 21.02.2013 в 11:05

вчора мав щастя бути приємно здивованим фільмом Крістоффера Бое "Реконструкція" (Reconstruction). здавалося б банальна історія любовного трикутника: старий письменник Ауґуст і його дружина Аме. фотограф Алекс і його дурепа дівчина Сімона. здогадайтеся, що буде далі. так. але для мене це напевно найцікавіший фільм цього жанру. і навіть перші сцени зустріч двох незнайомців, готельний номер - я просто ненавиджу такі сценарії (може тому що колись сам пройшов через це, не в Копенгагені, але досить недалеко від нього, той же скандинавський дизайн готельних номерів  - мені таке зовсім не подобається, незавершеність - це найгірше, що може бути. я  стиснув руку в кулак до болі, але продовжив дивитися)  
 
можливо фільм сподобався тому, що я просто дуже давно уникаю подібних банальних сюжетів. я шукав "щось" і побачив у ролях  Ніколая Лі Кааса, який завжди грає суперово, але, на жаль, більша частина фільмів, де він чудово грає, самі по собі ніякі, а деякі навіть жахливі. Крістер Хенрікссон, що назавжди залишиться Куртом Валландером шведського кіно, - але я завжди хотів подивитися на нього у інших ролях. Марія Бонневі - не пригадую де я іі бачив, але вона безумовно чарівна - така може спокусити не одного Лі Кааса!))
 
Алекс зустрічає Аме і світ його втрачає. або він втрачає світ, розчиняючись у цьому несподіваному коханні. вони обоє відштовхують реальність і намагаються жити у своєму вигаданому світі. атмосфера занурення у ці стосунки досить правдива, чому допомагають цікаві знахідки сценариста, відмінні кольорові рішення і шикарна робота оператора. 
 
я знаю, що я не вмію розповідати про кіно, тому, в разі якщо на вас не подіяв мій текст, викладаю останній аргумент - фільм отримав "Золоту камеру" у Канні 2003 року, а також добре пройшовся по різних незалежних фестивалях Європи і Америки.

дурнів вистачає, натомість гарних доріг...

Sleepwalker ° 20.02.2013 в 21:05

... бракує не лише в нашій країні. зізнаюсь, зі мною таке буває не дуже часто, але саме сьогодні один зі стереотипів, з якими я, як і багато інших громадян існую, розбився, як рано чи пізно розбиваються дівочі мрії про принца на білому коні. проблема доріг на кінець зими оплакана, висміяна і знов оплакана поруч із розірваними шинами і розбитими ходовими. я щиро думав, що це проблема суто слов'янська, постсовєтська. виявляється, що принаймні наполовину я помилявся.

але сьогодні мої естонські друзі розшарили для мене фото нового атласу доріг Таллінна. путвник вказує "більше 100 000 свіжих ям" на вулицях міста. вулиці на мапі позначені трьома кольорами: синій - для новачків і білявок, червоний - для досвідчених водіїв і нарешті чорний - для справжніх профі на позашляховиках 4х4. атлас можна придбати на заправках і у крамницях міста.

ну і нехай це лише жарт, але "як передають кореспонденти на місцях" проблема доріг там не менш серйозна, ніж у нас. країни принципово різні, а деякі проблеми - принципово схожі.

{ 40 Коментарів: }

про відсутність межі у мережі.

Sleepwalker ° 18.02.2013 в 01:07

i am the eggman,
i am the walrus...
 
J. Lennon
 
 
у питанні що таке інтернет - добро, чи все таке зло, я радше схилюся до другого варіанту. що цікаво, я роблю висновок не по собі, а по інших. хоча не це цікаво.
 
цікаво спостерігати за тими, кого знаєш. за іхніми стінками, активністю у соціальних мережах, що ніяк не назвеш соціальною активністю. ба навіть більше - це соціальна бездіяльність, задзеркалля, іміджева брехня і ошуканство, де ніхто не є тим, ким є насправді.
 
малолітки постять про нещасливе, єдине і навіки кохання, яке ніколи не повториться і в це можно навіть повірити, бо статуси і цитати дуже переконливі і сповнені матюків. заміжні, з дітьми і напівготовою вечерею перепощують цитати "ванільного" змісту з повітряними кульками у формі сердечок, "няшними" котиками і добірками фото останніх колекцій лабутенів і діорів, яких, звісно, ніколи собі дозволити купити не зможуть, та й до пуховика із золотими ґудзиками не пасуватиме. та, що вже заручена і весілля от-от відбудеться, все ще не може відмовитись від підлітковоі брутальності і в захваті від цитування феміністичних гасел, штибу "всі чоловіки казли", або "мєня трудно найті, легко потерять і нєвозможно забить"...
 
біологічно ще досить молоді і потенційно активні, але  рано одружені, загрузлі у сімейних обов'язках і програмах телепередач чоловіки постять про круті тачки, меми на кшталт "помніш как ето било - жми лайк", і всі майже поголовно члени Клубу Брутальних Мужчин, хоча єдина наявна брутальність у браку волосся на голові і у триденній щетині на бороді. молоді гіпстери, що прагнуть виглядати не лише модними, але й освіченими і начитаними завалюють стінки цитатами "вумних" книжок і за безумною кількістю таких цитат з відповідних спільнот "какую кніжку прочитать?" або "цітати нє подвласниє врємєні" стає зрозуміло, що самих книжок ніхто не читав. ну а навіщо, якщо ось тобі вже зробили витяги найцікавішого і "вартісного".   тому ніколи не скажеш на перший погляд хто насправді оця людина, сторінку якоі ти переглядаєш.
 
 і єдині, хто більш-менш щиро і розкуто спілкуються і постять - це одинаки, яким майже нема чого приховувати, нема перед ким звітувати, адже бажану брутальність, або ніжність, або гарний вигляд, або хобі вони можуть знайти в реалі - ім ніхто не заважає. а можуть і не знайти. можуть і не бажати. що захочуть - то й зможуть.
 
інтернет - це все таки "конкретне попадалово". в ньому нема вимикача дурної, шкідливої і тупої інформації. все це - анлімітед, но контрол, а тому в мережі межа між (майже скоромовка :-)) користю  і шкодою така ж непомітна, як у житті між добром і злом. і взагалі - хто сказав, що існує якась межа?

{ 94 Коментарів: }

drive safely по-румунськи:)

Sleepwalker ° 20.11.2012 в 19:47

цікаву соціальну рекламу запустили в Румунії. я б сказав - історично правильну і, що найголовніше, без рожевих соплів. 

звісно, постає питання - а де Ніколае Чаушеску? він би не лише вписався у цю компанію, він був найближчим до Румунії диктатором... власне, його золоті унітази були встановлені у його мармурових палацах, що розташовувались безпосередньо у Румунії. 

я припускаю, що причина, як і диявол, ховається у деталях: європейському загалові Чаушеску невідомий. це був такий собі диктатор місцевого значення. а англійська мова постерів свідчить про те, що з цим проектом певна креативна група дизайнерів має план перемогти на якомусь з європейських конкурсів соціальних реклам. 

ну, то вже деталі. загалом - молодці. потужний месідж змушує зконцентруватись за кермом, пропускати простих, невинних людей і вишукувати на пішоходних переходах і поза ними тих покидьків, які заслуговують на те, щоб відправитись у пекло.

http://knyga.in.ua/index.php/inshe/biohrafii/359-t-s-eliot

{ 38 Коментарів: }

що не ясно? блоґ переїхав!

Sleepwalker ° 18.10.2011 в 21:53

Хутор - создай свой блог

Цей блоґ переїхав на Хутор.

{ 29 Коментарів: }

go green!

Sleepwalker ° 11.07.2011 в 19:20

новинарний портал delfi.ee пише:

з понеділка приватні та юридичні особи можуть отримати державну дотацію на купівля електромобіля. дотація складає 50% від вартості авта, але не більше 18 000 євро. на додаток, видається 1000 євро на купівлю зарядного пристрою і оплату мнтажних робіт по його встановленню. дотація видається на 500 машин.

отже, новітні, так звані зелені технології тепер не якась заморська казка, а ось тут неподалік - на теренах колишньої радянської республіки. естонці дбають про екологічний стан своєї країни, який і без того досить хороший. на цей раз я навіть вилучу ту частину поста, де пишуть "ех, коли вже й у нас так...". бо в наших реаліях таке неможливо навіть в недалекому майбутньому, а отже нема сенсу розмазувати соплі і сьози.
 

одного зимового вечора на шосе Пярну - Таллінн.

{ 10 Коментарів: }

соціалістичний тупічок.

Sleepwalker ° 25.05.2011 в 11:39

не знаю, чи багато хто з вас слідкує за новинами від нашого північного сусіда Білорусі. напевно небагато кого зацікавить цей матеріал. але те, що там відбувається тхне гіперінфляцією і дефолтом. власне, настав той час, про який попереджали ще років 10 тому.

відсутність валюти на обмін (навіть українська гривня зникла з обмінників), "стрибаючий" курс кожного дня, дефіцит практично будь-яких товарів, стримко зростаючі ціни на пальне... такі реалії сьогодення у наших сябрів. найголовніше те, що влада практично мовчить, а якщо щось і каже, то бреше. сам Бацька ніяк ситуацію не коментує, ба більше того "втік" до Казахстану. важко вгадати чим це закінчиться. але почуття гумору де-яким людям ніколи не відмовляє і навіть в такій важкій ситуйовині вони можуть смалити. ось приклади білоруської народної творчості:

Самая мелкая денежная купюра в Республике Беларусь - 10 рублей. Геометрический размер этой купюры 6см на 11см. Соответственно площадь данной купюры 0,06 Х 0,11 = 0,0066 метров квадратных. Стандартная трубка обоев имеет размеры 10,5 Х 0,5 метра Площадь стандартной трубки обоев: 10,5 Х 0,5 = 5,25 метра квадратного.

Следовательно в площади одной трубки обоев содержится: 5,25 / 0,0066 = 795,(45) купюр номиналом 10 рублей. То есть на сумму 7955 рублей = 7960 рублей с учетом округления. Курс доллара 8000 рублей за 1 доллар США (последние реальные торги на межбанке), а значит, клеить стены белорусскими деньгами получается из расчета: 1$ за рулон, что очень недорого.

Если же вы хотите комнату в теплых тонах, вам понадобятся купюры 20 рублей - они больше по размеру 15 Х 6,8 см = 0,01 метра квадратного. Таких купюр надо 5,25 / 0,01 = 525 штук, что в сумме дает 10500 рублей =1.27$ за условный рулон. Таким образом видно, что, благодарю мудрому правлению А.Г. Лукашенко, белорусы имеют красивые, оригинальные, очень долговечные и недорогие обои! *********************************************************************

"Продам страну, недорого, не битая не крашеная, один владелец. Конституция заменена, символика тоже. Инструкция по эксплуатации на русском. БТ-магнитола с функциями ОНТ, СТВ И ЛАД Цена 6,5 млрд.$ торг. Можно в рассрочку. +37529***** Саша.

ну що, гаспада захісники соціалістичного типу керованої економіки - які ще плюси ви тепер знайдете заради прославлення білоруського образу життя?

{ 27 Коментарів: }

Назад | Вперед